Роман Михайла Булгакова “Майстер і Маргарита” отримав загальне визнання, хоча це і відбулося вже після смерті його автора. Історія створення твору охоплює кілька десятків років – адже, коли Булгаков помер, його роботу продовжила дружина, і саме вона домоглася видання роману. Незвичайна композиція, яскраві герої і їхні непрості долі – все це зробило роман цікавим для будь-якого часу.
Перші чернетки
У 1928 році у письменника вперше з’явилася ідея роману, який пізніше отримав назву “Майстер і Маргарита”. Жанр твору тоді ще не визначився, але основною ідеєю було написати твір про диявола. Навіть перші назви книги говорили про це: “Чорний маг”, “Сатана”, “Консультант з копитом”. Існувала велика кількість чернеток і версій роману. Частина цих паперів була знищена автором, а решту документи опубліковані в загальному збірнику.
Булгаков приступив до роботи над своїм романом у дуже важкий час. Його п’єси заборонялися, самого автора вважали “необуржуазным” письменником, а його творчість проголошувалося ворожим по відношенню до нового ладу. Перший текст твору був знищений Булгаковим – він спалив свої рукописи у вогні, після чого у нього залишилися лише начерки розрізнених глав і пара чорнових зошитів.
Пізніше письменник намагається повернутися до роботи над романом, але поганий фізичний і психологічний стан, викликане важким перевтомою, не дають йому цього зробити.
Вічна любов
Тільки в 1932 році Булгаков повертається до роботи над романом, після чого створюється спочатку Майстер, а потім Маргарита. Її поява, як і виникнення ідеї вічного і великої любові, пов’язують з одруженням письменника Оленою Шиловською.
Булгаков вже не сподівається побачити свій роман у пресі, але продовжує посилено працювати над ним. Присвятивши добутку більше 8 років, письменник готує шосту за рахунком чорнову редакцію, закінчену за змістом. Після цього тривала опрацювання тексту, відбувалися поправки, остаточно складалася структура, жанр і композиція роману “Майстер і Маргарита”. Саме тоді письменник остаточно визначився з назвою твору.
Михайло Булгаков продовжував редагувати роман до самої смерті. Навіть перед своєю кончиною, коли письменник майже осліп, він правил книгу з допомогою своєї дружини.
Публікація роману
Після смерті письменника у його дружини з’явилася головна мета в житті – домогтися публікації роману. Вона самостійно відредагувала твір і надрукувала його. У 1966 році роман опублікували в журналі “Москва”. Далі послідував його переклад на європейські мови, а також видання в Парижі.
Жанр твору
Булгаков називав свій твір романом “Майстер і Маргарита”, жанр якого настільки унікальний, що суперечки літературознавців про категорії книги так і не вщухають. Її визначають як роман-міф, філософський роман і середньовічну драму на теми Біблії. Роман Булгакова з’єднує майже всі напрями літератури, які є в світі. Унікальним твір робить його жанр і композиція. “Майстер і Маргарита” – шедевр, з яким неможливо провести паралелі. Адже подібних книг не знайдеться ні у вітчизняній, ні в зарубіжній літературі.
Композиція роману
Композиція “Майстра і Маргарити” – це подвійний роман. Розповідаються дві історії – одна про Майстра, а інша – про Понтія Пілата. Незважаючи на протиставлення один одному, вони створюють єдине ціле.
Два часу переплетені в романі “Майстер і Маргарита”. Жанр твору дозволяє поєднати біблійний період і Москву Булгакова.
Між собою пов’язані відразу три лінії сюжету, які породжують яскраве і неповторне оповідання. Адже це і любов Майстра і Маргарити, філософія Ієшуа і Пілата, а також містика, навколишнє Воланда і його свиту.
Питання долі людини у романі
Зав’язка книги – це спір між Берліозом, Бездомним та незнайомцем на тему існування Бога. Бездомний вважає, що людина сама керує порядком на землі і всіма долями, але розвиток сюжету показує неправильність його позиції. Адже автор говорить, що знання людини відносні, а його життєвий шлях визначений заздалегідь. Але одночасно стверджує, що людина несе відповідальність за свою долю. Протягом усього роману такі теми піднімає Булгаков. “Майстер і Маргарита”, жанр якого вплітає в оповідання навіть біблійні голови, пробуджує питання: “Що таке істина? Існують вічні цінності, що залишаються незмінними?”
Сучасне життя зливається воєдино з історією Понтія Пілата. Майстер не вистояв проти несправедливості життя, але зміг отримати безсмертя у Вічності. Своєрідний жанр роману “Майстер і Маргарита” сплітає обидві лінії сюжету в одному місці – Вічності, де Майстер і Пилат змогли отримати прощення.
Питання особистої відповідальності в романі
У своєму творі Булгаков показує долю як низку взаємопов’язаних подій. Волею випадку відбулося знайомство Майстра і Маргарити, настала смерть Берліоза, а життя Ієшуа стала залежною від римського намісника. Автор підкреслює смертність людини і вважає, що, плануючи своє життя, не можна перебільшувати свої можливості.
Але письменник залишає для героїв шанс змінити свої життя і виправити напрямок долі на більш сприятливий. Для цього потрібно порушити свої моральні принципи. Так, Ієшуа може збрехати, і тоді він буде жити. Якщо Майстер почне писати, “як всі”, то його візьмуть у коло літераторів, а твори будуть друкуватися. Маргарита повинна вчинити вбивство, але не може на це погодитися, нехай навіть жертвою буде людина, загубивший життя її коханого. Одні герої змінюють свої долі, але інші не використовують надані їм шанси.
Образ Маргарити
Всі персонажі мають своїх двійників, які показуються в міфологічному світі. Але людей, схожих з Маргаритою, у творі немає. Цим підкреслюється неповторність жінки, яка заради порятунку свого улюбленого укладає угоду з дияволом. Героїня поєднує в собі любов до Майстра і ненависть до його гонителів. Але навіть у владі божевілля, громлячи квартиру літературного критика і перелякавши всіх мешканців будинку, вона залишається милосердної, заспокоюючи дитину.
Образ Майстра
Сучасні літературознавці погоджуються, що образ Майстра автобіографічний, адже між письменником і головним героєм багато спільного. Це часткова зовнішня схожість – фігура, шапочка-ярмулка. Але також це охоплює їх обох душевний розпач від того, що творча робота відкладається “в стіл” без жодного майбутнього.
Для письменника дуже важлива тема творчості, адже він переконаний, що тільки повна щирість і вміння автора донести правду до серця і розуму здатні забезпечити твору вічну цінність. Так, Майстру, який вкладає в рукописі свою душу, протистоїть ціла юрба, така байдужа і сліпа. Літературні критики затравливают Майстра, доводять його до божевілля і відмови від власного твору.
Долі Майстра і Булгакова нерозривно пов’язаними, адже обидва вони вважали своєю творчою обов’язком допомогти людям повернути віру в те, що справедливість і добро ще залишилися в світі. А також закликати читачів до пошуку правди і вірності своїм ідеалам. Адже у романі сказано, що любов і творчість зможуть подолати все на своєму шляху.
Навіть через багато років роман Булгакова продовжує звертатися до читачів, відстоюючи тему справжньої любові вірної і вічного.