План
Драматургія Чехова являє собою п’єси, які поклали початок новому напрямку у вітчизняній і світовій літературі. Це напрямок прийнято називати психолого-орієнтованої драмою, коли на перший план у творі виходять переживання героїв, а не зовнішні колізії.
Драматичні твори Чехова. Народження нового жанру. П’єса «Чайка»
Чехов був уже відомим письменником, коли заявив себе ще і як драматург. Публіка спочатку чекала від нього гумористичних творів, схоже його коротеньким розповідями. Однак письменник звернувся до тем серйозним і нагальним.
Глядачів вразила його перша, поставлена на сцені Художнього театру (створеного знаменитими режисерами К. С. Станіславським і в. І. Немировичем-Данченко) п’єса «Чайка» (написана в 1895 році). Сам сюжет був незвичайний для драми: замість гострих пристрастей та яскравих любовних перипетій у ньому розповідалося про провінційному юнакові, який мріє про режисуру. Він ставить п’єсу для друзів і близьких, на головну роль в ній запрошує дівчину Ніну, в яку закоханий. Однак п’єса не подобається глядачам, не тільки тому, що автор не зміг передати в ній свої переживання і розуміння сенсу життя, а ще з-за того, що мати головного героя – відома і вже немолода актриса – недолюблює свого сина і не вірить в його успіх.
У підсумку трагічно складається доля Ніни, вона впадає в любов як прірва. Мріє про сімейному житті і на сцені. Проте в кінці п’єси глядачі дізнаються, що Ніна, втікши з коханцем Тригориным, виявилася в підсумку одна. Вона втратила дитину і змушена працювати на сцені третьосортних театрів. Однак, незважаючи на всі випробування, Ніна не втрачає віру в життя і людей. Вона розповідає людині, закоханому в неї коли-те, що зрозуміла суть життя. На її думку, сенс буття людини полягає в терпінні, у необхідності подолати всі життєві труднощі та випробування.
Новаторство Чехова-драматурга полягали в тому, що він створює свій твір, звертаючись до моральних питань людського життя. Що є правда і любов? Чи можна, подолавши всі випробування долі, зберегти віру в людей? Що таке мистецтво? Людина, яка займається творчістю, повинен безкорисливо служити мистецтву або для нього можливо догоджати власне самолюбство?
При цьому автор не пропонував своїм глядачам готові відповіді на всі питання. Він просто показував життя такий, яка вона є, надаючи йому право робити свій вибір самостійно.
П’єса «Чайка» вразила сучасників своєю унікальністю. При цьому п’єсу взяли далеко не всі критики і не вся публіка. Вперше п’єса була поставлена в Олександрійському театрі, але там її чекав повний провал. Проте нову драму поставили у Мхаті. І тут п’єса була захоплено зустрінута. Публіка аплодувала таланту автора, а критики писали про створення нового драматичного жанру.
Драматичні твори нового жанру. Тріумф Мхату
Особливості драматургії Чехова полягали в тому, що всі його п’єси, написані після «Чайки», ще глибше занурювали глядачів у світ людських почуттів і переживань. Причому від п’єси до п’єси ці переживання ставали все більш трагічними.
Така п’єса «Дядько Ваня» (1897), яка розповідає про долю провінційного дворянина, створив собі кумира з свого родича – професора Серебрякова. Дядя Ваня, виховуючи дочку професора – свою племінницю Соню і допомагаючи своєму родичу морально і матеріально, завжди вважав, що його життя наповнене високим змістом. Коли ж професор приїхав до нього погостювати зі своєю другою дружиною, головному героєві стало зрозуміло, як глибоко він помилявся. Війницький («дядя Ваня») не зміг перенести спіткало його розчарування.
Авторське розуміння сенсу людського життя виражено в словах доктора Астрова, людини, у якого Соня безнадійно закохана: «В людині повинно бути все прекрасно: і обличчя, і одяг, і душа, і думки».
Головні героїні іншої п’єси «Три сестри» також шукають свій сенс життя. Однак вони не знаходять його у світі міщанських інтересів і споживацтва. Дівчата вірять у світлі і чисті мрії, проте з роками цієї віри в них залишається все менше. Однак сам Чехов зауважував з приводу цієї п’єси: «Коли опускається завіса, у глядачів залишається відчуття, що дія на цьому не закінчується, вгадується перспектива більш чистою, змістовного життя».
Новаторство драматургії Чехова в повній мірі проявилося в його останньої і самої незвичайної п’єсі «Вишневий сад». Ця п’єса тільки зовні розповідає про долю однієї збіднілої дворянської родини, а, насправді, вона передає відбиток всієї російської життя того періоду. Руйнування вишневого саду – це передчуття Чеховим майбутнього руйнування царської Росії в страшному вирі 1917-1918 рр.
Всі п’єси Чехова були поставлені ще за його життя на сцені Мхату. Саме творчість письменника принесла цього театру всеросійську славу на довгі роки.
Особливості драматичного методу Чехова
Новаторство п’єс Чехова, вразило сучасників, знаходило відгук і в серцях критиків. Вони і сформулювали основні принципи драматичного методу письменника.
В першу чергу, критики відзначали, що в драматургії Чехова відбилися риси кризи реалізму, характерного для кінця XIX століття. «Чеховська драма» часто відходить від точного реалістичного зображення персонажів для того, щоб глибше проникнути у внутрішній світ героїв. Автор пропонує для глядачів багатошарову реальність з великою кількістю відступів від головної теми і наявністю різних «підводних течій». Трагічність людського буття розчиняється у повсякденності, в прагненні автора збагнути його зміст.
Головне в діалогах героїв чеховської драми – це не буквальне значення слів, а їх таємний сенс, внутрішній контекст. При цьому часто герої, вимовляючи слова і звертаючись до співрозмовника, не чують один одного, розуміючи тільки свою позицію. Часто в чеховських творів відсутня явно виражений конфлікт, немає суто позитивних і суто негативних героїв, а самі п’єси написані в рамках «відкритого фіналу», що дозволяє глядачам домислювати закінчення сюжету.
Таким чином, драматургія Чехова являє собою унікальне явище в історії російської культури. Твори письменника прагнуть допомогти людині знайти сенс свого буття і піти по шляху морального вдосконалення.