Осінній вечір (аналіз вірша Тютчева школярам 8 – 10 класу)

Серед численних віршів Тютчева особливу увагу привертає саме Осінній вечір. Аналіз даного твору школярі роблять в 8 і 10 класі. Розібравшись у всіх особливостях цього вірша, не важко зрозуміти його зміст, дізнатися, що ж саме з його допомогою хотів донести автор до своїх читачів.

Осінній вечір аналіз вірша Тютчева

Необхідно почати аналіз вірша Осінній вечір Тютчева за планом слід саме з історії його створення. Написаний даний вірш був в тридцятих роках 19 століття. Тоді письменник перебував у Мюнхені. Він поїхав туди відразу після завершення навчання в Московському університеті. У той період поет відчував сильний тугу. Адже перебував далеко від Батьківщини. Поруч з ним не було нікого хто б знав російську мову. Відповідно, ніхто не міг підтримати бесіду. У Тютчева не було можливості хоч з кимось поділитися власними переживаннями.

Свої потаємні думки автор передавав саме в віршах. Роблячи короткий аналіз Осінній вечір, слід зазначити, що цей твір поет написав, надихнувшись відкривається восени пейзажем. Тут явно відчувається якась туга і смуток.

Тема і композиція

Аналіз вірша Є в світлості осінніх вечорів неможливо провести, не визначивши його тему. У цьому творі автор ототожнює природу і людей, зіставляє неживої світ з живим. Поет між ними бачив нерозривний нитка, особливий зв’язок.

Незважаючи на те, що настрій в даному творі осіннє, при його прочитанні не відчувається депресивний настрій. Герой намагається побачити в розпочатому пейзажі щось прекрасне. Незважаючи на те, що природа починає в’янути, він говорить про приємне шелесті, таємничості і світлі.

Тютчев осінній вечір вважає уособленням духовної зрілості людей, які не дивлячись на численні випробування не перестають любити життя, не розчарувалися в ній.

Саме восени виразніше відчувається, наскільки швидкоплинна життя. Відчувається втрата сил, молодості і краси. Правда, після цього в будь-якому випадку приходить зима, а за нею гряде весна. Таким чином вдається переродитися знову.

І в природі, і в людському житті відзначається деяка циклічність. Смуток неодмінно змінюється радістю, світлим періодом. Після пережитих випробувань вдається знайти величезний досвід, який обов’язково надалі стане в нагоді. Потрібно лише вміти радіти кожній миті, цінувати його, не сумувати й тужити. Саме про це і говорить Тютчев в своєму глибокому літературному творі.

Роблячи аналіз вірша Осінній вечір, на окрему увагу заслуговує його композиція. В даному випадку вона є тричастинній. Строфа складається з 12 рядків, які з легкістю можна поділити на три окремих чотиривірші.

Кожне з них можна вибудувати в одну лінію оповідання, де пейзажна замальовка з особливою плавністю переходить до проникливим філософським думкам. У першій з частин відзначається опис загальної картини, самого відкривається восени пейзажу. Автором при цьому висувається основна теза, на основі якого здійснюється побудова всього вірша в цілому.

Друга частина наповнена якоюсь драмою. Саме тут поет говорить про те, що неможливо уникнути в’янення природи. У фінальному ж чотиривірші автор висловлює філософське осмислення всього, що відбувається. Він дивиться на зміни в природі, як на етап циклу, знаходить зв’язок між простими людьми і тим світом, який їх оточує.

Жанр і засоби виразності

Аналіз даного вірша має на увазі обов’язкове визначення його жанру. Благо, ніяких складнощів з цим зовсім не виникає. Даний твір відноситься до пейзажної лірики. Адже головна роль в ньому відведена саме природі, її красі і циклічності.

Як вже було сказано, складається цей вірш з дванадцяти рядків. Написаний він п’ятистопним типом ямба, в якому простежуються двоскладові стопи. Римування в даному випадку перехресна. Що цікаво, весь вірш – це пропозиція складносурядного типу. Незважаючи же на те, що його побудова досить неординарне, читається твір буквально на одному диханні, неймовірно легко і невимушено.

Також аналіз вірша Осінній вечір вимагає визначення засобів виразності. Саме їм слід видалити особливу увагу. Тютчев при описі природних явищ використовував безліч засобів. Серед них і інверсія, і уособлення, і метафора. Присутні також порівняння і епітети.

Саме за допомогою епітетів автору вдається досягти неймовірної образності і барвистості. Він вживає їх повсюдно, кажучи про таємничість, холоді та інші деталі. Також цей ефект посилюється метафорами, коли поет називає принадність таємничої, а в деревах зауважує особливу строкатість.

Саме за рахунок уособлень у вірші природа починає оживати, їй стають притаманні почуття, характерні для людей. Наприклад, такий ефект досягається, коли Тютчев пише про землю, яка з сумом сіротеет, описує увяданье з лагідної посмішкою.

Присутні в даному творі інверсії. Наприклад, коли описується прохолодний вітер і багряна листя. Також є порівняння, коли природне в’янення порівнюється із сором’язливістю людських страждань.

Основна думка і зміст вірша

Основну думку вірша можна зрозуміти, прочитавши останні його рядки. У них автор порівнює страждання людей з в’янучої природою. Він порівнює внутрішній світ свого героя з тим світом, який його оточує. Адже кожна людина є частиною природи. Відповідно, розвиваємося ми по одним і тим же законам.

Сенс, правда, у цього вірша набагато глибший. Тютчев намагається донести до читача те, що потрібно радіти кожній миті життя, цінувати все прекрасне, що відбувається навколо. Адже життя швидкоплинне і треба за такий короткий період не тільки осягнути таємниці буття, а й насолодитися тією красою, яка нас оточує, побачити в ній навіть незначні, але привабливі деталі.

print

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: