Пейзаж “Золота осінь” Ісаака Ілліча Левітана є однією з кращих його картин. Завдяки спостережливості і вкладання в кожну свою картину душу, його пейзажі у будь подивилася викликає купу позитивних емоцій і піднімає настрій.
На картині “Золота осінь” перед нами постає звичайний російський пейзаж: гаї, поля і річка. Невелика річка чіткими вертикальними мазками перетинає все полотно вертикально, на одному з її берегів розкинулася березовий гай на іншому верби. У беріз в гаю вже пожовкле листя і при пориві вітру облітає з дерев покриваючи землю осіннім килимом. Верби навпаки стоять ще зелені ніби борються з осінню. Мені здається, автор картини спеціально зробив такий акцент на поділі полотна річкою, на одному березі розташувавши яскраво вогненні берези, які асоціюються з осіннім настроєм, а на іншому березі зелені верби, які символізують літо. Все це доповнює яскраве сонце, що гріє вже не так, і перед нами постає звичайне російське “бабине літо”.
На картині крім ів ще багато зелених об’єктів це і трава на передньому плані, і поле за яким йдуть сільські будинки, але з першого погляду здається, що пейзаж виконаний різними відтінками осені і погляд падає в першу чергу саме на пожовклі, розгойдуються на вітрі берізки. Саме ці берізки показують красу золотої осені і від перегляду цієї картини на душі стає спокійно та радісно і навіть думки про подальших холодів не зіпсують гарний настрій. Адже осінь вважається, ліричним часом року.
Левітан завдяки своїй спостережливості і чуйності передав на своєму полотні настільки справжній стан природи восени саме в пору бабиного літа, що ці емоції виникають, не залежно коли ми дивимося на цю картину. Якщо взимку ми ще згадуємо останні теплі деньки, навесні ми замислюємося, що скоро вся зелень навколо перетвориться на золото, а влітку з радістю думаємо, добре, що восени ще будуть теплі деньки.