Твором, що приніс Солженіцину загальне визнання, є розповідь Один день Івана Денисовича. Сенс його далеко не так однозначна, як може здатися спочатку. У нашому творі спробуємо розібратися, яке значення несе в собі назву цього твору, і що з його допомогою автор хотів показати суспільству.
Сенс назви Один день Івана Денисовича, твір
Головним героєм твору є Іван Денисович Шухов. Це звичайний селянин, який воював на фронті. Чоловік потрапив у полон, але втік звідти. Внаслідок цього його відправили на заслання на Північ. В оповіданні показаний лише один день з життя ув’язненого.
Незважаючи на те, що йому довелося жити в нелюдських умовах, він зміг залишитися простодушним і добрим. Чоловік вижив завдяки своєму внутрішньому стрижню.
Сенс назви Один день Івана Денисовича в тому, що ув’язненим доводиться щодня виконувати одні і ті ж дії. Кожен день схожий на попередній, а скільки їх ще доведеться пережити, просто невідомо. Тут показана таборове життя, жорстокість людей, несправедливість самого режиму, віра в могутність Всевишнього, любов до оточуючих, виживання за рахунок взаємодопомоги. По суті, автором піднімаються дуже серйозні питання, які були характерні для того періоду. Читачеві лише потрібно зробити власні висновки.
Задум та історія створення оповідання Солженіцина
Зародився задум у Солженіцина на початку п’ятдесятих років минулого століття. Тоді письменник відбував термін покарання на території Казахстану. Йому прийшла в голову ідея описати один день з тих, які доводиться переживати укладеним на засланні. Щоправда, реалізувати свій задум літератору вдалося лише через дев’ять років, коли він уже був на волі. Зайняло написання твору приблизно півтора місяця.
На початку шістдесятих років рукопис Солженіцин передав у редакцію Нового світу. На головного редактора даний розповідь справив незабутнє враження. Правда, тоді він називався трохи інакше. У першій версії твір Солженіцина було підписано Щ-854. Один день одного зека.
Опубліковано розповідь в журналі лише в 1962 році, і публікація викликала справжній фурор. Відгуки про неї друкувалися в численних виданнях. Критики назвали добуток руйнівною силою, спрямованою на що панує в цей період соцреалізм.
Як я розумію сенс назви оповідання
У творі особлива увага приділяється часу і простору. У ньому описаний лише один день, але максимально детально. Також детально розповідається про надзирателях і в’язнів, особливості їх поведінки і табірного життя. Простір для в’язнів вороже. Причому обмеженням є не тільки колючий дріт. У в’язнів навіть немає можливості подивитися на небо. Перешкодою цьому є сліпучі прожектори.
Є тут і інший простір, не зовнішнє, а внутрішнє. Показано воно з допомогою спогадів. Завдяки їм вдається дізнатися, які ситуації виникали на фронті, скільки страждань довелося пережити людям. По суті, таким чином формується загальна картина, яка спостерігається в державі.
Простір і час в даному випадку не є замкнутим. Воно не обмежується лише одним днем і певною територією. Відповідно, назву можна вважати алюзією суспільства. Кожен день стає знеособленим, безнадійним. В’язні тут уособлюють безправність і несправедливість.
