У 1963 рік був надрукований один із розповідей російського мислителя і гуманіста Олександра Солженіцина. В основу лягли події з біографії автора. Публікація його книг завжди викликала величезний резонанс не лише в українському суспільстві, а й серед західних читачів. Але образ Мотрони в оповіданні “Матрьонін двір” унікальний. Нічого подібного раніше в сільській прозі не було. А тому і твір це зайняло особливе місце у вітчизняній літературі.
Розповідь ведеться від особи автора. Якийсь вчитель і колишній тюряжник направляється влітку 1956 року навмання, куди очі дивляться. Його мета – загубитися десь в російській дрімучої глибинці. Незважаючи на десять років, які він провів у таборі, герой оповідання все ж сподівається знайти роботу, вчителювати. Йому це вдається. Він поселяється в селі Тальново.
Образ Мотрони в оповіданні “Матрьонін двір” починає складатися ще до її появи. Випадкова знайома допомагає головному герою знайти притулок. Після довгих і невдалих пошуків пропонує зайти до Мотрони, попереджаючи про те, що “вона в запуще живе і хворіє”. До неї вони направляються.
Володіння Мотрони
Будинок старий і гнилий. Він був багато років тому побудований на велику сім’ю, але тепер у ньому жила лише одна жінка років шістдесяти. Без опису бідного сільського побуту був би не настільки проникновенен розповідь “Матрьонін двір”. Образ Мотрони – самої героїні оповідання – повністю відповідає атмосфері запустіння, що панувала в хаті. Хворобливе жовте обличчя, втомлені очі.
Будинок же сповнений мишей. Серед його мешканців, крім самої господині, таргани і колченогая кішка.
Образ Мотрони в оповіданні “Матрьонін двір” – основа розповіді. Відштовхуючись від нього, автор розкриває свій душевний світ і зображує характерні риси інших персонажів.
Від головної героїні оповідач дізнається про її нелегку долю. Чоловіка вона втратила на фронті. Все життя прожила на самоті. Пізніше її постоялець дізнається, що багато років вона не отримує ні копійки: працює не за гроші, а за палички.
Вона не зраділа квартиранту, вмовляла його ще деякий час знайти будинок чистіше та позатишніше. Але прагнення гостя знайти місце тихіше визначило вибір: він залишився у Мотрони.
За той час, поки квартирував у неї вчитель, вставала старенька завидна, готувала нехитрий сніданок. І здавалося, життя Мотрони з’явився якийсь сенс.
Селянський образ
Образ Мотрони в оповіданні “Матрьонін двір” – це вражає рідкісне поєднання безкорисливості і працьовитості. Ця жінка працює ось уже півстоліття не для того, щоб добра нажити, а так, за звичкою. Бо іншого існування не представляє.
Слід сказати, що доля селянства вабила Солженіцина завжди, оскільки його предки належали до цього стану. І він вважав, що саме працьовитістю, душевністю і щедрістю вирізнялися представники цього соціального шару. Що і підтверджує щирий, правдивий образ Мотрони в оповіданні “Матрьонін двір”.
У задушевних бесідах вечорами господиня розповідає квартиранту історію свого життя. Чоловік Юхим загинув у війну, але насамперед до неї сватався його брат. Вона дала згоду, була його нареченою, але під час Другої світової війни він пропав безвісти, і вона його не дочекалася. Вийшла заміж за Юхима. Але Тадей повернувся.
Жодна дитина у Мотрони не вижив. А потім вона овдовіла.
Кінець її трагічний. Вона гине по своїй наївності й доброті. Цією подією і закінчується розповідь “Матрьонін двір”. Образ праведниці Мотрони тому сумніше, що при всіх її добрих якостях вона залишається незрозумілою односельцями.
Самотність
Мотря жила у великому будинку все життя на самоті, якщо не вважати недовгого жіночого щастя, яке було зруйноване війною. А також тих років, протягом яких вона виховувала дочку Фадея. Він одружився на її тезці, і було у них шестеро дітей. Мотря попросила у нього дівчинку на виховання, в чому він не відмовив. Але і прийомна дочка покинула її.
Дивний образ Мотрони в оповіданні А. В. Солженіцина “Матрьонін двір”. Її не руйнують ні вічна злидні, ні образи, ні всілякі утиски. Кращим способом для жінки повернути гарний настрій стала робота. І після трудів вона ставала задоволеною, просвітленої, з доброю усмішкою.
Остання праведниця
Вона вміла радіти чужому щастю. Не накопичивши за все своє життя добра, не буде серйозна, зберегла здатність співчувати. Жодна важка робота в селі не обходилася без її участі. Незважаючи на свою хворобу, вона допомагала іншим жінкам, впрягалась в соху, забуваючи про свій поважний вік і недугу, який її мучив більше двадцяти років.
Ця жінка ніколи не відмовляла ні в чому своїм родичам, і її нездатність зберегти власне “добро” призвела до того, що вона позбулася світлиці – єдиного свого майна, не рахуючи старого прогнилого будинку. Образ Мотрони в оповіданні А. В. Солженіцина уособлює безкорисливість і чеснота, яка чомусь не викликала ні поваги, ні відповідної реакції з боку оточуючих.
Праведному жіночого персонажу протиставлений її невдалий чоловік Тадей, без якого була б неповною система образів. “Матрьонін двір” – оповідання, в якому, крім головної героїні, присутні й інші особи. Але Тадей являє собою яскраву противагу головному персонажеві. Повернувшись з фронту живим, він не пробачив своїй нареченій зради. Хоча, слід сказати, що його брата вона не любила, а лише шкодувала. Розуміючи, що складно його сім’ї без господині. Загибель Мотрони в кінці розповіді – наслідок скупості Тадея і його родичів. Уникаючи зайвих витрат, вони вирішили перевезти світлицю швидше, але не встигли, в результаті чого Мотря потрапила під поїзд. Ціла залишилася лише права рука. Але навіть після страшних подій Тадей дивиться на її мертве тіло байдуже, байдуже.
У долі Тадея теж чимало прикростей і розчарувань, але в тому і відмінність між двома персонажами, що Мотря змогла зберегти свою душу, а він – ні. Після її смерті єдине, що його турбує, – це Матренино убоге майно, яке він негайно перетягує в свій будинок. На поминки Тадей не приходить.
Образ святої Русі, який так часто оспівували поети, розсіюється з її відходом. Не може село стояти без праведника. Образ Мотрі, героїні в оповіданні Солженіцина “Матрьонін двір”, – це залишки російської чистої душі, яка ще живе, але вже на останньому подиху. Бо все менше в Росії цінуються праведність і доброта.
Цікаві факти
Розповідь, як вже було сказано, заснований на реальних подіях. Відмінності є тільки в назві населеного пункту та деяких дрібницях. Героїню насправді звали Мотрею. Жила вона в одному з сіл Володимирській області, де провів автор 1956-1957 роки. В будинку її припускали зробити музей в 2011 році. Але Матрьонін двір згорів. У 2013 році будинок-музей був відновлений.
Твір було вперше опубліковано в літературному журналі “Новий світ”. Попередній розповідь Солженіцина викликав позитивну реакцію. Історія про праведнице породила безліч суперечок і дискусій. І все ж критикам довелося визнати, що розповідь створений великим і правдивим художником, здатним повернути народу його рідна мова і продовжити традиції російської класичної літератури.