Практично у кожного письменника є заповітна тема, що хвилює його особливо сильно і лейтмотивом проходить через усю творчість. Для Некрасова, співака російського народу, такою темою стала доля російської жінки. Прості кріпосні селянки, горді княгині і навіть занепалі жінки, що опустилися на соціальне дно – для кожної у письменника знаходилося тепле слово. І всіх їх, таких різних на перший погляд, об’єднувала повна безправність і нещастя, що вважалися в той час нормою. На тлі загальної кріпацької повинності доля простої жінки виглядає ще страшніше, адже вона змушена «до труни рабу коритися» і «бути матір’ю сина раба» («Мороз, червоний ніс»), тобто вона є рабинею в квадраті. «Ключі від щастя жіночого, від їх «вільної волюшки» давним-давно втрачені – ось до якої проблеми намагався привернути увагу поет. Так з’являється неймовірно світлий і сильний образ Мотрони Тимофіївни в поемі «Кому на Русі жити добре» Некрасова.
Історія долі Мотрі викладено у третій частині поеми, так і називається: «Селянка». До жінки мандрівників призводить чутка, яка стверджує, що якщо хтось з жінок і може бути названий щасливицею, то виключно «губернаторша» з села Клину. Однак Мотрона Тимофіївна Корчагіна, «осанистая», красива і сувора жінка, почувши питання мужиків про своє щастя, «закручинилась, задумалася» і навіть не хотіла спочатку ні про що говорити. Вже стемніло, і місяць з зорями вийшов на небо, коли Мотря все ж зважилася «всю душу відкривати».
Тільки в самому початку життя була добра до неї – згадує Мотря. Рідна матінка і батько дбали про дочку, звали «касатушкой», пестили і плекали. Звернемо увагу на величезну кількість слів із зменшувально-пестливими суфіксами: позднехонько, сонечко, скоринку і т. д., характерних для усної народної творчості. Тут помітний вплив на поему Некрасова російського фольклору – в народних піснях, як правило, оспівується пора безтурботного дівоцтва, різко контрастує з наступним важким життям-бытьем в родині чоловіка. Автор використовує цей сюжет для побудови образу Мотрони і практично дослівно переносить з пісень опис життя дівчини з батьками. Частина фольклору вводиться в текст безпосередньо. Це весільні пісні, плач-голосіння над нареченою і пісня самої нареченої, а також докладний опис обряду сватання.
Як не намагалася Мотря продовжити своє вільне життя, а все ж її видають заміж за чоловіка, ще й чужого, не з рідного села. Незабаром дівчина разом з чоловіком Філіпом покидає дім і відправляється в незнайомий край, у велику і непривітну сім’ю. Там вона потрапляє «з дівочій холи в пекло, що також передається за допомогою народної пісні. «Сонлива, дремливая, неурядливая!» – так називають в родині Мотрю, і кожен намагається поставити їй побільше роботи. Немає надії і на заступництво чоловіка: хоч вони і однолітки, і Філіп добре ставиться до дружини, а все ж часом б’є («батіг свистнула, кров пробрызнула») і не подумає полегшити її життя. До того ж він майже весь вільний час проводить на заробітках, а Мотрю «нікому любити».
У цій частині поеми виразно стає видно неабиякий характер і внутрішня душевна стійкість Мотрони. Інша б давно зневірилась, а вона робить все, як велено і завжди знаходить привід радіти найпростішим речам. Повернувся чоловік, «привіз хусточку шовкову / Так прокатав на саночках» – і Мотря радісно заспівала, як раніше певала в батьківському будинку.
Єдине щастя селянки – в її дітях. Ось і в героїні Некрасова з’являється первісток, якого вона не може надивитись: «Як писаний був Демушка!». Автор дуже переконливо доводить: саме діти не дають селянці озлобитися, підтримують в ній воістину ангельське терпіння. Велике покликання – виховувати і захищати своїх дітей – піднімає Мотрю над сірим буденним життям. Образ жінки перетворюється в героїчний.
Але селянці не судилося довго насолоджуватися своїм щастям: потрібно продовжувати роботу, а дитина, залишений на піклування старому, з-за трагічної випадковості гине. Смерть дитини в той час не була рідкісним подією, це нещастя часто нападав на сім’ю. Але Мотрону важче інших – мало того, що це її первісток, – так ще й приїхала з міста влада вирішує, що це сама мати у змові з колишнім каторжником дідом Савелієм вбила свого сина. Як не плаче Мотря, доводиться їй бути присутнім при розтині Демушки – його «испластали», і ця страшна картина назавжди закарбувалася в материнській пам’яті.
Характеристика Мотрони Тимофіївни не була б повною без ще однієї важливої деталі – її готовність пожертвувати собою за інших. Її діти – ось що залишається для селянки самим святим: «Лише діточок не чіпайте! За них горою стояла я…». Показовим у цьому плані епізод, коли Мотря приймає на себе покарання сина. Він, будучи підпасичів, втратив вівцю, і його повинні були за це висікти. Але мати кинулася в ноги поміщику, і той «милостиво» пробачив підлітка, велівши натомість висікти «зухвалу бабу». Заради своїх дітей Мотря готова піти навіть проти бога. Коли у село приходить мандрівниця з дивним вимогою не годувати дітей грудьми по середах і п’ятницях, жінка виявляється єдиним, хто її не послухався. «Кому терпіти, так матері» – в цих словах Мотрони виражена вся глибина її материнської любові.
Ще одна ключова риса селянки – це її рішучість. Покірна і поступлива, вона знає, коли треба боротися за своє щастя. Так, саме Мотря з усієї величезної сім’ї вирішується заступитися за чоловіка, коли того забирають у солдати і, впавши в ноги губернаторші, приводить його додому. За цей вчинок вона отримує найвищу нагороду – ” народне повагу. Звідси і пішла її прізвисько «губернаторша». Тепер у родині її люблять, а в селі вважають щасливицею. Але негаразди і «душевна гроза», що пройшли за життя Мотрони, не дають їй можливості самої відгукнутися про себе щасливою.
Рішуча, самовіддана, проста і щира жінка і мати, одна з безлічі російських селянок – такою постає перед читачем «Кому на Русі жити добре» Мотря Корчагіна.
Опис образу Мотрони Корчагіної та її характеристика в поемі допоможу учням 10 класів перед написанням твору на тему «Образ Мотрони Тимофіївни в «Кому на Русі жити добре»».
Тест по твору