Одним з основних персонажів комедії Д. І. Фонвізіна “Недоросль” постає Простаків Митрофан, юний дворянин, недоросток. В перекладі ім’я Митрофан позначає “виявляє свою матір”. І молодий чоловік з успіхом підтверджує своє ім’я.
Вже з юних років Митрофан навчився грубість і неповагу до людей. Як і Простакова він сприймає кріпаків як предмети, що не мають почуттів та емоцій. Як його мати ставиться до батька – свариться на нього, часом піднімає руку на нього, так і Митрофан відноситься до своїх батьків – навіть у простому розмові називає їх обох поганню. А в складну для матері хвилину (у фіналі п’єси) і зовсім відмовляється від неї.
Мати виявляла турботу про освіту сина, але робила вона це лише для відводу очей – керуючись державним указом про необхідність науки для надходження на службу.
Вчителів Митрофана не можна назвати фахівцями, але навіть те небагато що, що вони намагаються передати йому, він не здатний сприймати. Можливо, тут теж позначається вплив матері – вона переконує сина вчитися тільки для очей, просить його не сильно то вслухатися в слова викладачів, більше орієнтуватися на її поради. З усіх вчителів хвалить недолітка тільки Вральман, бажаючи домогтися розташування Простакової. Але прізвище Адама Адамыча говорить сама за себе.
Слухав порад матері, Митрофан не знав елементарних правил граматики і арифметики, не мав уявлення про історію країни і географічне положення держав.
Незважаючи на турботу матері, Митрофан не має поваги ні до неї, ні до батька. Тут теж значний приклад матері – вона не поважає нікого навколо, також веде себе і син. Йому зовсім не шкода Простакову, він нехтує їй, не поважає її, грає її почуттями заради власної примхи.
Батько для нього має ще менше значення. Швидше за все тому, що Простаків, боячись гніву дружини, постійно хвалить нащадка, зовсім без причини. Дядькові Митрофан завжди хамив і побоювався його гніву. Іншими словами, ніхто з сім’ї підлітка не удостоївся його любові. Думаю, він просто не вмів любити і не знав, що то таке відчуття взагалі існує.
У фіналі комедії всі отримують те, що заслужили: Простакова зречення власного сина, Митрофан відправляється служити. Залишається тільки сподіватися, що служба зробить на нього благотворний вплив, і він хоч щось зрозуміє в цьому житті, усвідомлює свої помилки і виправить їх.
Сучасним молодим людям теж варто задуматися над проблемою Митрофана. Не випадково твір не втратило актуальності і в наш час – нинішні недоростки деколи роблять ті ж проступки, що і Митрофанушка майже три століття тому.