«Обломов» аналіз твору Гончарова — міркування для твору на тему

План

  • Історія створення
  • Жанр і літературний напрям
  • Композиція
  • Система персонажів
  • Чоловічі персонажі
  • Жіночі персонажі
  • Символіка Обломовки
  • Проблематика
  • Тема і ідея
  • Висновок

Історія створення

Роман Гончарова «Обломов» був написаний в 1858 році, а в 1859 році надруковано в «Вітчизняних записках». Проте перша частина твору – «Сон Обломова» побачила світ ще в 1849 році «Літературному збірнику», ставши знаковим елементом сюжетного та ідейного побудови роману. «Обломов» є одним з творів романної трилогії Гончарова, куди також увійшли «Звичайна історія» і «Обрив». У книзі автор порушує багато гостросоціальні для його епохи питання – становлення нового російського суспільства і протистояння споконвічно російської ментальності європейським тенденціям, так і «вічні» проблеми сенсу життя, любові і людського щастя. Докладний аналіз «Обломова» Гончарова дозволить більш детально розкрити ідею автора і краще зрозуміти геніальний твір російської літератури 19 століття.

Жанр і літературний напрям

Роман «Обломов» написаний у традиціях літературного напряму реалізм, про що свідчать наступні ознаки: центральний конфлікт твору, що розвивається між головним героєм і суспільством, яке не поділяє його способу життя; реалістичне зображення дійсності, що відображає багато побутові історичні факти; наявність типових для тієї епохи персонажів – чиновників, підприємців, міщан, слуг та ін., які взаємодіють між собою, а в процесі розповіді виразно простежується розвиток (або деградація) особистості головних героїв.

Жанрова специфіка твору дозволяє трактувати його насамперед як соціально-побутовий роман, що розкриває проблему «обломовщины» в сучасну авторові епоху, її згубну дію на міщан. Крім того, твір потрібно розглядати як філософський, зачіпає багато важливі «вічні питання», і психологічний роман — Гончаров тонко розкриває внутрішній світ і характер кожного героя, детально аналізуючи причини їх вчинків і подальшу долю.

Композиція

Аналіз роману «Обломов» був би не повним без розгляду композиційних особливостей твору. Книга складається з чотирьох частин. Перша частина і 1-4 глави другої являють собою опис одного дня життя Обломова, що включає події в квартирі героя, його характеристику автором, а також важливу для всього сюжету главу – «Сон Обломова». Ця частина твору є експозицією книги.

5-11 голови і третя частина являють собою основна дія роману, що описує відносини Обломова й Ольги. Кульмінацією твору стає розставання коханих, призводять до того, що Ілля Ілліч знову впадає в старий стан «обломовщины».

Четверта частина являє собою епілог роману, що оповідає про подальшу життя героїв. Розв’язкою книги стає смерть Обломова в якомусь подобі «Обломовки», створеної їм і Пшеницыной.
Роман ділиться на три умовні частини – 1) герой прагне до ілюзорного ідеалу, далекій «Обломовке»; 2) Штольц і Ольга виводять Обломова зі стану ліні і апатії, змушуючи жити і діяти; 3) Ілля Ілліч знову повертається в колишній стан деградації, знайшовши «Обломовку» у Пшеницыной. Незважаючи на те, що основним сюжетним вузлом стала любовна історія Ольги і Обломова, з психологічної точки зору лейтмотивом роману є зображення деградації особистості Іллі Ілліча, її поступового розпаду аж до фактичної смерті.

Система персонажів

Центральне ядро персонажів представлено двома противопоставляемыми чоловічими та жіночими образами – Обломовим і Штольцем, а також Іллінської і Пшеницыной. Апатичні, спокійні, більше цікавляться побутом, домашнім теплом і багатим столом Обломов і Пшеницына виступають носіями застарілих, архаїчних ідей російського міщанства. Для них обох «обломовка» як стан спокою, відчуженості від світу та духовної бездіяльності є первинною метою. Це протиставлене активності, діяльності, практичності Штольца й Ольги – вони є носіями нових, європейських ідей та норм, оновленої російсько-європейської ментальності.

Чоловічі персонажі

Аналіз Обломова і Штольца як дзеркальних персонажів передбачає розгляд їх як героїв різних часових проекцій. Так, Ілля Ілліч є представником минулого часу, для нього не існує сьогодення, так і ефемерної «Обломовки майбутнього» для нього теж не існує. Обломів живе тільки в минулому часі, для нього все найкраще вже було давно в дитинстві, тобто він прагнув тому, не цінуючи отриманий з роками досвід та знання. Саме тому повернення до «обломовщине» у квартирі Пшеницыной супроводжувалося повною деградацією особистості героя – він ніби повертався в глибоке немічне дитинство, про який мріяв багато років.

Для Штольца ж немає минулого і сьогодення, він спрямований лише на майбутнє. На відміну від Обломова, який усвідомлює мету і підсумок свого життя – досягнення далекої «райської» Обломовки, Андрій Іванович не бачить цілі, для нього нею стає засіб досягнення цілей – постійна праця. Багато дослідники порівнюють Штольца з автоматизованим, майстерно налагодженим механізмом, позбавленим внутрішньої духовності, яку він знаходить при спілкуванні з Обломовим. Андрій Іванович виступає в романі персонажем-практиком, якому ніколи думати, поки потрібно створювати і будувати нове, в тому числі себе. Однак якщо Обломов був зациклений на минулому і боявся подивитися в майбутнє, то у Штольца не було часу зупинитися, озирнутися назад і зрозуміти, звідки і до чого він прямує. Можливо, саме через відсутність точних орієнтирів наприкінці роману Штольц сам потрапляє в «капкани обломовки» знаходячи спокій у власному маєтку.

Обидва чоловічих персонажа далекі від ідеалу Гончарова, який хотів показати, що пам’ятати своє минуле і шанувати коріння так само важливо, як і постійне особисте розвиток, навчання чомусь новому і безперервний рух. Тільки така гармонійна особистість, яка живе в теперішньому часі, що поєднала в собі поетичність і добродушність російської ментальності з активністю і працьовитістю європейської, гідна, на думку автора, стати основою для нового російського суспільства. Можливо, такою людиною міг би стати Андрій, син Обломова.

Жіночі персонажі

Якщо при зображенні чоловічих персонажів для автора важливим було розуміння їх спрямованості і сенсу життя, то жіночі образи пов’язаний, насамперед, з питаннями любові і сімейного щастя. Агафія і Ольга не тільки мають різне походження, виховання та освіта, але і володіють різним характером. Лагідна, безвольна, тиха і господарська Пшеницына сприймає чоловіка як людину більш важливого і значущого, її любов межує з обожнюванням і обоготворением чоловіка, що нормально в рамках старих, архаїчних традицій домострою. Для Ольги коханий – це, насамперед, людина рівний їй, друг і вчитель. Іллінська бачить всі недоліки Обломова і до самого кінця намагається змінити коханого — незважаючи на те, що Ольга зображена натурою емоційною, творчої, дівчина до будь-якого питання підходить практично і логічно. Роман Ольги і Обломова з самого початку був приречений – щоб доповнювати один одного, комусь довелося б змінюватися, однак жоден з них не хотів відмовлятися від звичних поглядів і герої продовжували несвідомо протистояти один одному.

Символіка Обломовки

Обломовка постає перед читачем якимсь казковим, недосяжним місцем, куди прагне не тільки Обломов, але і Штольц, постійно улаживающий справи одного і намагається наприкінці твору забрати до себе останнє, що залишилося від тієї, старої Обломовки — Захара. Однак, якщо для Андрія Івановича село позбавлена своїх міфічних якостей і притягує швидше на інтуїтивному, неясному для героя рівні, що зв’язує Штольца з традиціями предків, то для Іллі Ілліча вона стає центром всієї його ілюзорної всесвіту, в якій чоловік існує. Обломовка є символом усього старого, застарілого, що минає, за що Обломов все намагається вхопитися, що і призводить до деградації героя – він сам старіє і вмирає.

Уві сні Іллі Ілліча Обломовка тісно пов’язана з обрядами, казками, переказами, що робить її саму частиною прадавнього міфу про село-рай. Обломов, асоціюючи себе з героями розказаних нянею казок, немов потрапляє в цей древній, що існує паралельно реальному світ. Однак герой не усвідомлює, де мрії закінчуються і починаються ілюзії, що замінюють сенс життя. Далека, недосяжна Обломовка так і не стає для героя ближче – йому тільки здається, що він знайшов її у Пшеницыной, тоді як він повільно перетворювався в «рослина» перестаючи думати і жити повноцінним життям, повністю занурюючись у світ власних мрій.

Проблематика

Гончаров у творі «Обломов» зачепив чимало історичні, суспільні і філософські питання, багато з яких не втрачають свою актуальність і з наші дні. Центральною проблемою твору є проблема «обломовщины» як історичного та соціального явища серед російських міщан, не хочуть переймати нові суспільні підвалини і змінюватися. Гончаров показує, як «обломовщина» стає не тільки проблемою для суспільства, але і для самої людини, який поступово деградує, відгороджуючись власними спогадами, мріями та ілюзіями від реального світу.
Особливе значення для розуміння російської національної ментальності має зображення в романі класичних російських типажів – як на прикладі головних героїв (поміщика, підприємця, юної дівчини-нареченої, дружини), так і другорядних (слуг, шахраїв, чиновників, письменників та ін), а також розкриття російського національного характеру в протиставленні з європейською ментальністю на прикладі взаємодії Обломова і Штольца.

Важливе місце в романі займають питання значення життя героя, його особистого щастя, місця в суспільстві і світі взагалі. Обломов є типовим «зайвою людиною», для якого прагне в майбутнє світ був недоступний і далекий, тоді як ефемерна, існуюча по суті тільки в мріях, ідеальна Обломовка була чимось близьким і більш реальним, ніж навіть почуття Обломова до Ольги. Гончаров не зобразив всеохоплюючої, істинної любові між героями – у кожному з випадків вона ґрунтувалася на інших, переважають почуття – на мріях і ілюзіях між Ольгою та Обломовим; на дружбі між Ольгою та Штольцем; на повагу з боку Обломова і обожнювання з боку Гафії.

Тема і ідея

У романі «Обломів» Гончарів, розглядаючи історичну тему зміни суспільства в 19 столітті крізь призму такого соціального явища як «обломовщина», розкриває його руйнівну дію не тільки для нового суспільства, але і для особистості кожної окремої людини, простежуючи вплив «обломовщины» на долю Іллі Ілліча. Наприкінці твору автор не приводить читача до єдиної думки, хто був більш правий – Штольц або Обломов, однак аналіз твору «Обломов» Гончарова, показує, що гармонійна особистість, як і гідне суспільство, можливо тільки при повному прийнятті свого минулого, черпании звідти духовних основ, при постійному прагненні вперед і постійної роботи над собою.

Висновок

Гончаров в романі «Обломов» вперше ввів поняття «обломовщина», яке залишається загальним словом і в наші дні для позначення апатичних, що застрягли в ілюзіях і думках минулого, ледачих людей. У творі автор порушує ряд важливих і актуальних у будь-яку епоху соціальних і філософських питань дозволяють сучасному читачеві по-новому поглянути на своє власне життя.

Тест по твору

print

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь