“Окаянні дні” – так охарактеризував події 1918 року жив в еміграції І. А. Бунін. Олександр Блок дотримувався іншої думки. У революції він бачив переломний момент у житті Російської Федерації, який тягне за собою крах старих моральних засад і зародження нового світогляду.
Поглинений ідеєю становлення нового, кращого життя в країні, Блок в січні 1918 року Описує одну з найяскравіших своїх творів – поему “Дванадцять”, яка втілила в собі нестримну силу революції, що змітає на своєму шляху залишки колишньої життя.
Зображення старого і нового світу в поемі створено автором в якійсь особливій, повної прихованого філософського сенсу формі. Кожен образ у поемі, предстающий перед читачем, символізує соціальне обличчя будь-якого суспільного класу або ідейне забарвлення відбувається історичної події.
Старий світ символізують кілька образів, показаних у глузливо-зневажливому світлі. Образ буржуя на перехресті, упрятавшего ніс в комір, символізує колись могутню, а В даний момент безпорадну перед обличчям нової сили буржуазію.
Під образом письменника ховається творча інтелігенція, не прийняла революцію. “Загинула Росія!” – каже письменник, і в його словах відбилися думки багатьох представників даної соціальної групи, що бачили в подіях загибель своєї країни.
Символічно показана і церква, що позбулася колишньої влади. Автор надає нашому погляду образ попа, що йде злодійкувато, “стороною через замет”, який в колишні часи “черевом йшов вперед, і хрестом сяяло черево на народ”. Тепер “товариш поп” не має ні хреста, ні колишнього зарозумілості.
Бариня в каракуле – символ світського дворянського суспільства. Вона говорить іншій, що вони “плакали, плакали”, посковзнулася і впала. Цей Момент, на мій погляд, висловив думку Блоку про слабохарактерності і непристосованості зніженої аристократії у новому житті.
Всі перераховані вище образи показують, що старий світ переможений, залишилися лише жалюгідні тіні від колишньої величі.
Коштує буржуй, як пес голодний,
Коштує безмовний, як питання.
І старий світ, як пес безрідний,
Стоїть за ним, поджавши хвіст.
У цьому чотиривірші автор підкреслює нікчемність старого світу, порівнюючи його з образом безрідного пса.
Зовсім інше художнє втілення в поемі має новий світ. Основними його представниками є дванадцять червоноармійців. Образ цього загін, на мою думку, – це відображення реальної особи революції. “На спину б треба бубновий туз!”, “Замикайте етажи, нині будуть грабежі!”, “Я ножичком полосну, полосну!” – подібні рядки, що зустрічаються в поемі, кажуть, на мій погляд, скоріше про анархії, ніж про боротьбу пролетаріату за краще життя. У розмовах червоноармійців жодного разу не зустрічаються вигуки типу: “Ми наш, ми новий світ побудуємо!” Можна розгледіти лише глибоке презирство і ненависть до всього “старого”.
Масштабність революції підкреслюють образи розбушувалися сил природи: розігралася заметіль, завивающийся лійкою сніг, чорне небо. Особливо Широко стихійну міць подій символізує вітер:
На ногах не стоїть людина.
На всьому божому світлі!
І нарешті, одним з основних в поемі “Дванадцять” є образ Христа. Наявність даного образу в поемі можна трактувати по-різному. Особисто я вважаю, що він символізує “бога рабів”, що веде за собою колишніх рабів старого світу і благословляє їх на боротьбу з гнобителями. Ім’я Христа у поемі написано невірно. На мій погляд, автор зробив це, щоб підкреслити, що тут мається на увазі не бог старого світу, а бог нової робочої Російської Федерації.
В цілому про твір можна Заявити, що Блоку вдалося створити в невеликій за обсягом поемі досить значну картину життя, що дає уявлення про події тих років у революційної Російської Федерації та їх ідеологічної спрямованості. Майстерно поставлена композиція, своєрідно підібрані образи і символи по праву роблять поему “Дванадцять” одним з кращих творів у творчості Олександра Блока.