Новаторство Гоголя комедіографа По комедії Ревізор

В “Петербурзьких записках 1836 року Гоголь скаржився на убогість репертуару сучасного йому російського театру, на засилля мелодрами і водевілю на сцені, називав ці жанри “заїжджими гостями” і нарікав на відсутність справжнього російського комедійного репертуару.

Його комедія “Ревізор” і покликана була хоч частково заповнити цей вакуум. Вперше про намір написати комедію ми дізнаємося з листа Гоголя до Пушкіну від 7 жовтня 1835 року, в якому він повідомляє, що почав писати “Мертві душі”, сюжет яких йому подарував Пушкін, але що зупинився на третій главі і просить Пушкіна підказати йому сюжет для комедії, написати яку у нього “сверблять руки” і яка, за його словами, “буде смішніше риса”. Пушкін Гоголю підказав ідею “Ревізора”, і буквально за два місяці комедія була створена, а вже в січні 1836 року актори Александрінського театру в Петербурзі розпочали репетиції нової комедії. Прем’єра відбулася в квітні і була відзначена гучним успіхом, однак Гоголь розцінив постановку як провал і настільки засмутився, що спішно виїхав за кордон, навіть не відвідавши московську прем’єру “Ревізора” в травні того ж року.

Чому ж автор залишився незадоволений, незважаючи на чудовий прийом, який був наданий його комедії, і на резонанс, викликаний цією постановкою? Думаю, ми зрозуміємо, у чому була справа, якщо уявімо собі, з якими труднощами зіткнулися актори і постановники “Ревізора”. Адже, за визнанням деяких з них, під час постановки гоголівської комедії вони зустрілися з чимось небувалим на російській сцені: незнайомими виявилися характери, включаючи головний, інтрига, обстановка, навіть мову комедії. “Ревізор” був поставлений як традиційна комедія з характером плута в центрі, з використанням фарсових прийомів, що найбільше засмутило Гоголя.

Але виконавців важко звинувачувати, тому що Гоголь створив твір нове та оригінальне у всіх відносинах, він настільки перетворив і форму, і зміст самого жанру комедії, що актори не знали, як грати, а глядачі – як на це реагувати, адже нова комедія анітрохи не схожа на французьку водевіль, перероблений на російський лад. Сам Гоголь вважав, що з часів Арістофана з його високою комедією, цей жанр зазнав значні зміни, його тематика звузилася до приватних домашніх моментів. В “Ревізорі” Гоголь спробував повернути комедії її колишнє, більш широке – соціальне значення. Для цього потрібно було переглянути канони жанру, щось відкинути, щось змінити і, безсумнівно, знайти щось нове, що повною мірою відповідає поставленим завданням. Гоголь вклав нове розуміння і цілі комедії, і в їх художнє рішення, і характери дійових осіб, і в зміст комедії.

По-перше, письменник відмовився від затертих комедійних амплуа, протиставивши їм різноманіття живих повсякденних образів. “Заради Бога, дайте нам російських характерів, нас самих, дайте нам наших шахраїв, наших диваків! На сцену їх, на сміх усім!” – вигукував Гоголь, і в “Ревізорі” “російські шахраї” та “диваки” були представлені в повному обсязі. По-друге, автор вимагав від комедії сучасності, новизни сюжету, виведеного не з театральної традиції, а з повсякденного російського життя. “Ревізор” повністю задовольняє цій вимозі. В основі комедії лежить клубок “сучасних пристрастей і дивацтв”, в ній відсутні які б то не було штучні ефекти. В “Ревізорі” не зустрінеш ніяких неймовірних поворотів сюжету. На відміну від багатьох його сучасників-комедіографів автор будує дію дуже логічно і послідовно, від початку до кінця воно рухається не втручаннями ззовні, а логікою драматургічного розвитку характерів самих персонажів. Те ж саме можна сказати і про природу комічного в п’єсі: комізм ситуацій “Ревізора” полягає не в зовнішніх обставинах, а у внутрішньому світі героїв.

Однак для того, щоб показати новаторство і оригінальність “Ревізора”, недостатньо порівняння з традиційними російськими комедіями, водевилями, мелодрамами. Доказ буде набагато більш переконливим, якщо зіставити “Ревізора” з такими суспільно значущими комедіями, як “Недоросток” Фонвізіна і “Горе від розуму” Грибоєдова. Вони також свого часу викликали широкий резонанс в суспільстві і стали величезними подіями у вітчизняній літературі та драматургії. Безумовно, гоголівська ступінь художнього узагальнення і ступінь сатиричности, яких він досягає в “Ревізорі”, були б неможливі без вкладу в розвиток комедійного жанру, який зробили його великі попередники. При цьому відмінності “Недоростка” і “Ревізора” більш явні, так як ці комедії належать до різних літературних напрямах: классицистическому і реалістичного. Найбільше впадає в очі несхожість образів дійових осіб. Персонажі “Недоростка” суворо розділені на позитивних і негативних, вони – уособлення або пороку, або чесноти. Тут герої – це всього лише інструменти в руках автора для вираження певної ідеї, для досягнення мети. А мета Фонвізіна – довести нерозумність зла, а також неминуче торжество чеснот, заснованих на строгих вимогах розуму. Словом, “Недоросток” – це, насамперед, просвітницька раціоналістична комедія, в якій доведено, що спирається на розум, чеснота завжди восторжествує над злом.

В “Ревізорі” немає нічого схожого на чорно-білі образи фонвизинской комедії. Характер кожної діючої особи виписаний дуже докладно і, головне, натурально. Ніхто не сумнівається в життєвій достовірності образів городничого або Хлестакова, Ляпкіна-Тяпкіна або Суниці. Вони нескінченно далекі від ідеалу, але в кожному з них є щось людське, а іноді навіть піднесене. Гоголь у зображенні характерів досяг максимального реалізму, чого, як мені здається, не зміг добитися Грибоєдов, хоча в його комедії за зовнішнім проходженням класицистичним канонами вже стоїть реалістична неоднозначність образів, яка, проте, поширюється не на всі персонажі. Грибоєдов створив концепцію реалізму, але непослідовно застосував її при створенні “Горя від розуму”.

Ще одна схожість і відмінність між комедіями Гоголя і Грибоєдова – це новаторство в побудові драматургічного твору, його композиції. Тут автор “Горя від розуму” послідовніше. Дотримуючись зовні традиційну комедійну інтригу, він абсолютно видозмінює функції дійових осіб і переінакшують підвалини драматичного жанру, примушуючи глядача по-новому поглянути на комедію. Перша дія не виявляє справжнього стану справ, вводячи глядача в оману, змушуючи його переносити звичні уявлення на дійових осіб комедії і приписувати Чацкому вади традиційного вертопраха, а Молчалину – чесноти позитивного героя. Але вже у другій дії це враження починає руйнуватися, а далі руйнується зовсім. До того ж у комедії відсутня необхідна для благополучної розв’язки п’яте дію, що само по собі вже було нечуваним порушенням канонів. Гоголь в цьому відношенні пішов далі.

Він створив схему дії, воістину геніально розкриває “надзавдання” автора “Ревізора”. Зав’язка в “Ревізорі” передує експозиції. Остання фраза п’єси стає одночасно і її кульмінацією, і її розв’язкою і повертає читача до самого початку дії, до вихідного положення, тобто стає своєрідною новою зав’язкою, за якою, однак, не слід ніякого реального дії.

Чудова перша репліка городничого стає найсильнішим імпульсом, який приводить в рух всіх і повідомляє комедії незвичайну динамічність.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь