“Невський проспект” критика

Багато письменників, які творили у XIX столітті, зверталися у своїй творчості до теми Петербурга. Не є винятком і Микола Васильович Гоголь і його “Невський проспект”. Аналіз цієї повісті – це, в першу чергу, вивчення образу цього міста і того, яким він постає перед нами у творі. Петербург – це воістину дивовижний місто, адже він був зведений наперекір всім законам природи за надзвичайно короткий термін, та за волею лише однієї людини. Протягом століть він був символом боротьби контрастів: злидні і благополуччя, краса і потворність – всі ці крайнощі якимось незбагненним чином уживалися тут.

Образ Петербурга у творі Н. В. Гоголя

Найбільш видатні уми Росії з ранніх років прагнули до Петербурга, і саме в цьому місті завойовували статус кращих публіцистів, письменників, критиків і т. д. Однак тут же вони стикалися лицем до лиця з нуждою і приниженням. Місто наче засасывал людей у болото показної розкоші, вульгарності і дурості. Центром і місцем, де зустрічалися ці, здавалося б, несумісні поняття, була головна вулиця міста – той самий Невський проспект.

Аналіз повісті Н. Гоголя обов’язково приділяє велику увагу саме образом самого міста, який ніби наділений своєю власною душею. Це не просто столиця, не просто мегаполіс із дивно красивими вулицями, величними палацами і мальовничій Невою. Петербург у поданні автора – це своєрідний ожилий велетень, який володіє своїм унікальним обличчям, вдачею, примхами і звичками.

Сотні людей щодня проходять по Невському проспекту. І вони також є власниками самих різних характерів. Гоголь окремо підкреслює, що, незважаючи на те, що в будь-який час доби на проспекті можна зустріти величезну юрбу людей, між ними не виникає почуття єдності, якоїсь спільності. Єдине, що об’єднує всіх їх, – це місце зустрічі. Описуючи вулицю, автор говорить про те, що на ній створюється відчуття, ніби якийсь демон весь світ розкришив на безліч маленьких осколків і “без толку, без сенсу змішав разом”.

Схожість доль і суперечливість характерів Пирогова і Піскарьова

Однак по мірі оповіді в повісті “Невський проспект”, аналіз якої ми проводимо, включаються цілих два героя, яким автор приділяє пильну увагу. Перший – це поручик Пирогов, а другий – Піскарьов, “молодий чоловік у фраку і плащі”. Пирогову добре відомі закони сучасного світу. Він знає, що життя у величному місті багато в чому подібна грі в “рулетку”. Але той, хто готовий постійно йти на ризик заради виконання найбільш сокровенних, безнадійних і навіть деколи безглуздих своїх мрій, зуміє підкорити його.

Поручик, слідуючи своїм переконанням, йде на ризик. У своєму програші він не бачить нічого незвичайного або трагічного і, не без впливу прохолодного вечірнього Невського проспекту, швидко справляється з обуявшим його “гнівом і обуренням”.

Другий же герой – Піскарьов, той самий “молодий чоловік у плащі і фраку”, намагається діяти так само, як його приятель. Його теж спіткає невдача. Але для нього, відчуває себе самотнім і чужим у північній столиці імперії, така подія стає фатальним. Боязкий і сором’язливий художник по натурі, все життя носив у своєму серці іскри почуття, які тільки чекали свого часу, щоб “перетворитися в полум’я”, буквально довірив свою долю Невському проспекту. Аналіз твору “Невський проспект” – це аналіз двох схожих зовні, але абсолютно різних по суті своїй історій. Обидва героя ризикують всім, але Пирогів, для якого все, що відбувається – гра, не втрачає, по суті, нічого. Для Піскарьова ж це – життя. Людина, яка тонко відчуває світ, нездатний вмить стати грубим і черствим, перестати довіряти світу. Однак і швидко забути про те розчарування, яке він зазнав з вини знаменитого проспекту, не може.

Що хотів показати, завершуючи “Невський проспект”, Гоголь? Аналіз цієї повісті – це аналіз паралельно ведеться оповідання про двох персонажах, які є протилежностями один одного за характером і світовідчуттям. Читачеві ж такий контраст дозволяє глибше зрозуміти суперечливість самого Невського проспекту. Комічність ситуації, в якій виявляється поручик Пирогов, протиставляється трагічної долі бідолахи Піскарьова. Таким же чином атмосфера комічної вульгарності, характерна для Невського вранці, поєднується з трагічною вечірньої вульгарністю і брехнею. “…він бреше повсякчас, цей Невський проспект”, – говорить Гоголь.

Висновок

Крихітний вогник, що танцює перед очима, манить за собою і заманює в небезпечні мережі, – саме так прагне представити автор читачеві Невський проспект. Аналіз повісті змушує замислитися над глибоко філософськими питаннями. Для художника Піскарьова зустріч з Невським і його мешканцями стає фатальною, вона буквально спустошує його душу. На його очах краса світу перетворюється в ніщо, і сам по собі постає питання: Якщо все це – примарний міраж, що в такому випадку реально взагалі?” І автор дає відповідь – реальним залишається сам Невський проспект, в якому вічна загадка поєднується з вічним обманом.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: