Немає величі там, де немає простоти, добра і правди — твір з порівняльною характеристикою Кутузова і Наполеона

План

  • Історичні особистості у системі персонажів роману
  • Ідейний зміст образів Наполеона і Кутузова
  • Протиставлення егоїзму народного духу
  • Ставлення до солдатів
  • Висновки

Одним з найяскравіших творів російської прози є роман-епопея «Війна і мир». Через драматичні особисті історії героїв, картини бойових битв і пейзажні замальовки зобразив автор одне з найбільш вагомих цивільних подій в історії Російської держави – Вітчизняну війну 1812 року, проголошуючи ідею, що «немає величі там, де немає простоти, добра і правди».

Історичні особистості у системі персонажів роману

Для створення твору, що відображає героїчні пориви, відродження патріотичного духу і народної єдності, сміливість і відвагу простих людей, поведінка дворянського суспільства, автор використовував складну і розгалужену систему персонажів. Героями 4-томного роману-епопеї стали як реальні історичні персоналії, так і герої, створені фантазією автора. Композиційний, персонажный і ідейний задум автора реалізується завдяки прийому протиставлення. Через призму використання прийому антитези зображує автор двох головних представників протилежних військових таборів – Наполеона і Кутузова.

Ідейний зміст образів Наполеона і Кутузова

При створенні цих образів автор наділяє їх рисами, що символізують певні ідейні погляди. Наполеона, який протягом тривалого часу був кумиром вищого російського суспільства та представників вітчизняної армії, Л. Н. Толстой зображує завдяки прийому деградації особистості. Бонапарт у творі «Війна і мир» символізує антинародний, негуманне, нелюдське ставлення. У романі «Війна і мир» він зображений егоїстичним воєначальником, готовим на все заради задоволення власних амбіцій.

Протиставляється йому полководець російської армії Михайло Кутузов, який є уособленням російського народу, його непереможного духу. В образі Михайла Кутузова полягає символ народного протистояння завойовником Вітчизни. У романі, коли виникла необхідність боронити рідну землю не на життя, а на смерть найбільш досвідченим далекоглядним і істинним патріотом проявив себе Михайло Кутузов.

Протиставлення егоїзму народного духу

Небажання царя бачити Кутузова полководцем російської армії, на чому акцентував увагу Толстой, в черговий раз підкреслює близькість Кутузова до народу. Найбільш яскравою видається думка Андрія Болконського, який пояснював П’єру Безухову, чому російську армію очолює саме ця людина. Князь Андрій вважав, що коли рідної землі погано, захистити її може тільки справжній виходець з народу, який любить рідну землю і вболіває душею за кожного, хто живе на ній. Велику військову мудрість проявив Кутузов, коли прийняв ризиковане рішення відступати і здати ворогові Москви. Тільки справжній патріот і мудрий полководець, вміє мислити глобально в інтересах всієї країни, пішов на ризик віддати один з головних міст в обмін на свободу країни і життя солдатів.

Таке рішення Кутузова і поведінку російської армії змусило Наполеона радіти, насолоджуючись своєю величчю і непереможністю. Його егоїстичні і самовдоволені думки щодо Москви і Росії найбільш яскраво відображає епізод на Поклонній горі. Милуючись панорамою Москви, Наполеон був упевнений у своїй перемозі і підпорядкуванні російського народу, проте не врахував високих патріотичних почуттів місцевого населення, яке готове було спалити і знищити свої будинки і майно, але тільки не здатися йому з «повинною головою».

Ставлення до солдатів

Порівняльна характеристика образів Кутузова й Наполеона в романі Л. Н. Толстого «Війна і мир» здійснюється і по їх відношенню до власних арміям. Михайло Кутузов, важко переживав кожну людську втрату. Толстой неодноразово підкреслює, як боляче і важко полководцю приймати рішення, які стоять життя простим російським солдатам. Але, незважаючи на це, впевненість у перемозі над ворогом головнокомандувач російської армії зберігає до кінця і намагається поділитися цією вірою з кожним бійцем своєї армії – від генерала до самого простого солдата. З особливою теплотою і захопленням описує Толстой спілкування Кутузова з простими солдатами. У відносинах головнокомандувача армії немає дистанції, з кожним він може поговорити, пожартувати або побраниться.

Така близькість полководця до своїх підлеглих, вміння відчувати кожного бійця і забезпечила успіх ідей і вчинків Кутузова, які принесли перемогу Росії. На чаші терезів він поставив Москву і армію, яка може відстояти іншу Росію, і прийняв рішення на користь російського народу. Любов до народу і високу людську проявляє гуманність Кутузов після закінчення війни, відмовившись від посади головнокомандуючого. Він вважав, що проливати кров солдатів за межами Батьківщини безглуздо, коли рідній землі і російського народу більше не загрожує ворог.

На відміну від свого російського опонента Наполеон проявляє повну холодність і байдужість до солдатів свого війська. Для нього не важливі життя і особистості. Бонапарта цікавило лише те, що забезпечувало його успіх. Він виявляв повну байдужість до пораненим і вмираючим своєї армії. Звідси зрозуміло, його ставлення до людей, які пішли за його ідеєю. Для Наполеона солдати – це лише одне з військових знарядь для задоволення своїх амбіцій.

Висновки

У романі «Війна і мир» протиставляються два полководця. Наполеона і Кутузова в романі відрізняє різна суть і мета життя. Протиставляючи цих персонажів, Толстой розкриває одну з головних ідей твору – зв’язок з народом і єдність російського духу. Той полководець, який керується лише амбіціями і бажанням керувати, ніколи не зможе повести за собою народ і здобути справжні перемоги – така головна ідея мого твору на тему: «Немає величі там, де немає простоти, добра і правди».

Тест по твору

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам