Висловлення Ф. М. Достоєвського, про те що немає щастя в бездіяльності, змушує нас замислитися над істинним значення слова “щастя”.Кожна людина намагається знайти своє щастя, адже поняття цього слова широке. Для кого-то справжнє щастя це – відпочинок і дозвілля, а для кого-то постійний рух і робота над собою, заради того що б поліпшити себе, а разом з тим спробувати поліпшити світ навколо. Так на прикладі роману І. А. Гончарова “Обломів” можна розкрити цю тему повністю. Життя головного героя цього роману, Обломова порожня і безглузда. Та чи можна назвати його існування життям? В Іллі Ілліча немає ніяких прагнень, кожен день схожий на попередній. Він перебуває у своєму світі мрій, не відволікаючись ні на що. Обломов всіляко противиться тим, хто намагається якось розворушити і підняти з дивана. Реальний світ йому здається чужим і ворожим. Просто йому зручно жити так, як він живе, – у повній бездіяльності. Він цілими днями лежить у своєму халаті з перської матерії. Причому “лежанье в Іллі Ілліча не було ні необхідністю, як у хворого або як у людини, що хоче спати, ні випадковістю, як у того, хто втомився, ні насолодою, як у ледаря: це було його нормальним станом”. Трагедія Обломова полягає в небажанні виглянути за вузькі рамки свого внутрішнього світу, щоб побачити великий і прекрасний світ зовнішній. Заглибленість у себе, в свої думки і мрії – можливо гарна якість, але одночасно його можна назвати і марним. Обломов поступово опускається, його зовнішній вигляд говорить сам за себе. Йому байдуже, як він виглядає, яке враження справляє на оточуючих. Йому байдуже, що було вчора і що буде завтра. Йому важливо лише, щоб був затишний диван, щоб ніхто його не турбував і не змушував нічого робити. Повне занурення в природну для нього “Обломовщину”. Постійно перебуваючи в бездіяльності, людина деградує. У житті Обломова саме це і відбувається. У його життя поступово не залишається нічого, що можна було б назвати словом “сенс”. Повна безглуздість існування – саме це ми і бачимо в романі. Поступово пропадає всяке бажання щось робити, і людина котиться по похилій. Роман Гончарова “Обломов” змушує читача зрозуміти, наскільки тяжкій може стати життя, якщо людина не бачить в ній ніякого сенсу. А як може бути бездіяльність нормальним станом людини? Людське життя – це постійний рух, постійний пошук чогось нового, нових вражень, насолод, постійне прагнення щось зробити, щось змінити. Одна людина не в змозі змінити світ, до того ж не кожному вдається зробити щось значне, але адже сенс не в цьому. (403)
