Народна війна в романі «Війна і мир» твір по темі

План

  • Вступ
  • Герої народної війни
  • Партизанський рух народної війни
  • Про народ у романі «Війна і світ»
  • Висновок

Вступ

Поняття «народна війна» включає себе основне лексичне ядро – «народ». А народ, значить, селяни, чоловіки, люди, які не належали високого класу. Тобто народна війна — це боротьба народних мас без залучення генералів і полковників, без певних чітко спланованих дій (частіше це спонтанні рішення), без конкретних ідей. Але народна війна в романі «Війна і мир» Толстого Л. Н. – це війна не одного народу, а війна цілої нації. Тут виють разом і дворяни, і селянські партизани, і офіцери, і ополченці. Толстой показує всіх до єдиної мети – здобути перемогу на французькими військами будь-якою ціною.

Герої народної війни

У романі Льва Толстого «Війна і мир» досить докладно описуються дії головнокомандуючих, офіцерів, простих солдатів під час боїв. Ми можемо спостерігати, як рухається ворог, чути свист куль, відчувати запах диму від вилітають з гармати ядер. У вітчизняній війні 1812 року беруть участь всі. «Всім народом навалитися хочуть, одне слово — Москва. Один кінець зробити хочуть», — говорить один з героїв роману П’єру Безухову.

Ми бачимо на полі бою головнокомандувача російської армією – Михайла Иларионовича Кутузова, князя Андрія Болконського, графа Миколи Ростова, маленького Петю Ростова, командуючих військами Багратіона, Барклая де Толі, капітана Тушина, Денисова і багатьох інших військових людей. До них підключаються партизанські загони, іноді сформовані самостійно мужиками-селянами. Але поряд з ними воюють люди невидимого фронту. Це Наташа Ростова, княжна Мар’я Болконська, жителі Москви, покидали місто тільки тому, що не бажали підкорятися французькому імператору, купець Ферапонтов, який віддав все своє майно солдатам: «Тягни, а то все сам спалю!..» Тепер ми можемо з упевненістю сказати, що Л. Н.Толстой справді описав у своєму романі «Війна і мир» народну війну. Тільки всі разом, спільними зусиллями, думками, почуттями російський народ залишився непереможний.

Партизанський рух народної війни

На думку Льва Толстого особливу роль, можна сказати навіть головну, зіграло партизанський рух. Після залишення Москви французи рухалися величезною армією по дорогах відступу. Але з кожним днем військо їх тануло не тільки від холоду, голоду і хвороб, найстрашніше для них були партизани, які розгорнули в цей час активну діяльність. Вони чекали всюди, і, врешті-решт, французька армія була повністю розбита. Жалюгідні залишки ворожого війська (усього близько 10000 солдатів) були взяті в полон. Партизани добре зробили свою справу. Вони допомогли російської армії вистояти, допомогли утримати свої позиції, допомогли розбити ворога.

Партизани були різні: «були партії, перейняли всі прийоми армії, з піхотою, артилерією, штабами, з вигодами життя; були одні козацькі, кавалерійські; були дрібні, збірні, піші та кінні, були мужицькі й поміщицькі… був дячок… взяв кілька сот полонених. Була старостиха Василиса, яка побила сотні французів…» Толстой пов’язує їх воєдино. Так, вони різні, але мета у них одна – врятувати російську землю, і в цьому вони всі разом. Люди війни у творі «Війна і мир» відчувають єдине почуття патріотизму, почуття російської людини, що бажає перемогти.

Письменник дає нам опис деяких партизанів докладно, так як, наприклад, Тихін Щербатий. Пристав до загону Денисова, Тихон вів активну партизанську діяльність. Він «був найбільш потрібною людиною» в загоні. Його хитрість, спритність, вправність, безстрашність, хороша фізична сила, точність виконання поставлених цілей давала російської армії результати. Але таких, як Тихон, було багато. Толстой описує їх коротко, або просто не дає жодного опису. Це і не важливо, важливо інше: відчуття єдності всіх людей, до якого соціального стану вони не належали.

Про народ у романі «Війна і світ»

«Благо того народу, який у хвилину випробування, не питаючи про те, як за правилами надходили інші в подібних випадках, з простотою і легкістю піднімає першу ліпшу палицю і гвоздит нею до тих пір, поки в душі його почуття образи і помсти не заміниться презирством і жалістю», — висловлюється сам Л. Н.Толстой у романі. Щире ставлення до російського народу письменник показує і через своїх героїв. Головнокомандувач Кутузов вигукував: «Чудесний, незрівнянний народ!» Його єднання з народом підкреслюється Толстим у його характеристиці, в батьківському відношенні до своїм солдатам, в сльозах, яким Кутузов часто давав волю в різних ситуаціях.

Микола Ростов визнає силу «нашого руського народу», без якого він вже себе не мислить. Андрій Болконський пояснює Безухову, від чого залежить успіх військової кампанії: «Успіх ніколи не залежав і не буде залежати ні від позиції, ні від озброєння, ні навіть від числа; а вже найменше від позиції…Від того почуття, яке є в мені, в ньому, у кожному солдаті». І це почуття істинного патріотизму, а не почуття «свого Тулона» (про що спочатку думає князь Андрій), приходить до Болконскому з розумінням сили народу, віри в народ, єднання з народом.

Висновок

У моєму творі на тему «Народна війна в романі «Війна і мир» висловлена думка Л. Н.Толстого про те, що російський народ сильний в єдності своїй, і саме це єднання допомогло здобути перемогу у Вітчизняній війні 1812 року. Це підтверджується в його великому творі – романі «Війна і мир».

Тест по твору

print

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь