Російська народна пісня розкриває глибину нашого характеру. Вона є невід’ємною частиною життя для російської людини в свята і в будні, у смутку і в радості.
Мислителями і філософами давно відзначено, що пісня настільки сильно пов’язана з національним характером, що по ній можна легко визначити до якого народу належить людина. Крім того, це найбільш доступна форма творчості. У ній можна відчути молодечу завзятість, щедрість, доброту і широту російської душі. А як народу існувати без душі? Напевно, якщо російський народ забуде свої пісні, то він втратить значну частину своєї індивідуальності.
Пісні російського народу тісно пов’язані з його побутом і життям. В процесі виконання вони шліфуються і передаються наступним поколінням. Народні пісні можна розділити на жанри: обрядові, духовні, романси, трудові, весільні, календарні, коломийки і багато інших.
Трудові пісні, наприклад, об’єднували людей, допомагаючи полегшити важку роботу. Обрядові завжди були пов’язані з найважливішими подіями в житті людей (весілля, проводи, похорон, ворожіння…). Найбільший пласт в народній творчості – це ліричні пісні, вони описують почуття і переживання, показуючи душевний стан людини.
У радянський час російська народна пісня поширилася і знайшла нове життя. Вона відіграла величезне значення у формуванні національного характеру і самосвідомості. Народна пісня для російської людини завжди буде втілювати його культуру, пам’ять, побут. У багатьох з них простежується злиття людини і природи. Оспівуються широкі степи та поля, білі берези, неосяжні простори, сніги Сибіру, води Байкалу.
Пісня втілює в собі щирість і емоційність, а іноді вона подібна молитві. Російська пісня завжди буде висловлювати національну самосвідомість народу.