Моє ставлення до Чацкому і Молчалину

Комедія А. С. Грибоєдова “Горі від розуму” являє собою реалістично написану найширшу картину життя Російської Федерації після Вітчизняної війни 1812 року. У багатій галереї образів, даних у комедії, майстерно представлені і чиновницький світ, і сановное дворянство, і кріпосники-поміщики, і люди, що дотримуються передових поглядів. У комедії порушені всі гострі політичні й суспільні питання того часу: про кріпосне право, про службу, про освіту, про дворянське виховання; знайшли своє відображення спори про суд присяжних, про пансіонах, інститутах, про взаємне навчання, про цензуру і т. п.

Головним героєм комедії є Чацький. В його образі Грибоєдов оспівав “саму блискучу епоху тодішньої Російської Федерації, епоху надій і піднесеної юності”, як говорив через тридцять років А. В. Герцен.

Чацький виріс в будинку Фамусова, у дитинстві він виховувався і навчався разом з Софією. Ми знаємо, що він людина освічена, займався літературною роботою, був на військовій службі, мав зв’язки з міністрами, три роки був за кордоном. Перебування за кордоном збагатило Чацького новими враженнями, розширило його кругозір, але не зробило його шанувальником всього іноземного. Від цього низькопоклонства перед Європою, настільки типового для фамусовского суспільства, Чацького охоронила властиві йому якості: справжній патріотизм, любов до ро-. дине, до її народу, критичне ставлення до навколишньої дійсності, незалежність поглядів, розвинене почуття особистої та національної гідності.

Повернувшись до Москви, Чацький знайшов в життя дворянського суспільства ту ж вульгарність і порожнечу, які характеризували її і в попередні роки. Він знайшов той же дух морального гноблення і придушення особистості, тому зіткнення Чацкого з фамусовским суспільством було неминуче. Це зіткнення приймає поступово все більш запеклий характер, воно ускладнюється особистою драмою Чацького – руйнуються його надії на особисте щастя.

Комедія Грибоєдова говорить про горе людини, і горе це виникає від його розуму. Проблема “розуму” в грибоєдовське час була досить злободенною, і “розум” розумівся Просторо – як взагалі інтелігентність, освіченість, культура. З поняттям “розумний” пов’язувалося тоді уявлення про людину не просто розумного, але вольнодумном, про людину передових політичних переконань, носії нових ідей. Палкість таких “розумників” оберталася в очах обивателів “божевіллям”, “горем від розуму”. Приклад тому – оголошення Чаадаєва божевільним.

Молчалін настільки звикся з суспільством, в якому обертається, так хоче бути в ньому “своїм”, що перейняв багато манери, тон, звички його представників. Знаючи, що Чацького засуджують ті, кому Молчалін раболепно служить, він дозволяє собі по відношенню до Чацкому поблажливо-заступницький тон.

У Молчаліна є певна програма дій, він їй слід, не задумуючись над тим, якими засобами можна досягти мети. “Помірність і акуратність” – ось два “таланту”, які він ставить собі в заслугу.

Молчалін не гребує заступництвом Фоми Хомича, Тетяни Юріївни, на службу дивиться як на засіб зробити кар’єру, він і Чацкому пропонує вчинити так само: “Ну, право, що б вам в Москві у нас служити? І награжденья брати, і весело пожити?” Не соромлячись, він відкрито говорить, що не сміє свого “сужденья произнесть”, тому що в чинах він невеликих, тому “треба ж залежати від інших”.

Повністю розкривається Молчалін в останній дії комедії. На свої Відносини з Софією він дивиться як на засіб влаштуватися в житті, зображує закоханого, побоюючись лише одного: як би Засланні не дізнався про їхні стосунки. Особливо сильно звучить його саморазоблачение. В ньому – весь Молчалін, його мораль, принципи, яким вона слідує. Його тон і поведінка змінюються, коли він бачить, що Софія все знає про його підлості: принижується, звивається, як черв’як, повзає біля її ніг.

Молчалін прекрасно розуміє, що потрібно від чиновника, якщо він хоче зробити кар’єру. Всього три роки він на службі у Фамусова, а вже встиг “три награжденья отримати”, стати потрібною людиною для Фамусова, увійти в його будинок. Тому Чацький, з яким добре знайомий тип такого чиновника, пророкує Молчалину можливість блискучої службової кар’єри:

А втім, він дійде до ступенів відомих,

Адже нині люблять безсловесних.

У Молчаліна є всі дані стати згодом важливим чиновником: вміння прислужитися впливовим особам, повна нерозбірливість у засобах для досягнення мети, відсутність будь-яких моральних правил. Н. В. Гоголь писав про Молчалине: “Молчалін. чудовий тип. Влучно схоплене ця особа, безмовне, низьке, поки тихомолком пробирающееся в люди. “

Чим уважніше я вдивляюсь в обличчя і вслухаюсь в розмови героїв, тим наполегливіше постає переді мною питання: а чи не безсмертна ця комедія? Не про нашу чи сьогоднішньому житті вона? А можливо, і про майбутнє?

Чому ж молчалины блаженствують на світі? Мовчали-ни процвітають там, де відсталість, зажерливість, культ низькопоклонства, кругова порука. Чим вище рівень розвитку суспільства, тим витонченішими повинні ставати молчалины, прагнуть втертися в довіру, пристосуватися, прилаштуватися до будь-якій обстановці. Молчалины вміють перефарбовуватися, їх важко розгледіти, виявити, вивести на чисту воду.

Ось перед нами дві людини, які розуміють життя і своє місце в ньому по-різному. Чацький розумний, освічений, але адже і простодушний, відкритий, наївний; Молчалін обмежений, але хитрий, спритний, скритний. Перший відкрито висловлює свою думку, не боячись осуду інших; другий лабузниться, підлещується, але в душі погано ставиться до людей.

Кому віддасть перевагу фамусовское суспільство мати своїм другом? Звичайно, Молчаліна. А сучасне суспільство? Я впевнена, що теж Молчаліна, інакше б на нинішніх “теплі місця” знаходилося більше гідних людей.

Два характери, два типи поведінки, два життєвих шляхи. Яким шляхом має йти людина, щоб досягти успіху, але й не покривити душею, не вчинити угоду зі своєю совістю? Кожен з нас робить свій вибір сам, але допомогти в цьому можуть і такі прекрасні твори, як комедія А. С. Грибоєдова “Горі від розуму”. Майстерність драматурга я бачу саме в тому, що він побачив і відбив загальнолюдські, непідвладні моді і часом явища. Відбив і змусив задуматися.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам