Перші публікації віршів Пастернака відносяться до 1913 році. У наступному році виходить у світ перша збірка “Близнюк у хмарах”. Але до своєї ранньої творчості Пастернак ставився критично і згодом ряд віршів грунтовно переробив.
Багато вірші Бориса Пастернака наповнені тугою.
Так, у знаменитому вірші “Лютий”, яке належить до ранньої прози Пастернака, поет висловлює своє настрій – сумний, в деякій мірі навіть розчароване: “Лютий. Дістати чорнил і плакати!”
У вірші “Лютий!” звучить також тема поезії. Поет розповідає про те, як болісно йому даються рядка, натякаючи на свою нелегку долю
Автор завжди намагається точно вказати час року, стан природи, яка присутня майже в усіх творах і допомагає розкрити душевний стан ліричного героя. Відомо, що у віршах Пастернака природа і автор практично складають єдине ціле, і часто не Пастернак розповідає про явища, а вони самі виражають душевний стан поета.
Поет наділяє природу філософським змістом. У нього немає поділу на живу і неживу природу. Пастернак вважає, що у світі все одно. Автор наділяє весь навколишній світ властивостями, рівноправними з людиною.
Вірш – “Зимова ніч”. Образ хуртовини символічний: завірюха – революція, громадянська війна. Пастернак також звертається до сюжетів історії революції 1905 року, до легендарної постаті того часу – лейтенанта Шмідта. Пише однойменну поему.
Буквально в кожному рядку – образи, символи. Так, наприклад, свічка – біблійний образ, втілення світла, надії і віри поета в просвітлене майбутнє, в торжество добра і справедливості. “Осяяний стеля – небо, Бог. “Хрест”, “ангел” – зв’язок з образом Ісуса Христа, надія на його воскресіння. Вірш наскрізь пронизане християнськими мотивами.
Природні явища допомагають авторові передати філософські роздуми з приводу вічних людських проблем. Показово вірш “Сніг іде”. Автор порівнює сніг з роками людського життя. Тим самим він нагадує про швидкоплинність людського існування.
Тема Росії – змученої батьківщини – і російського народу.
Автор підкреслює героїзм російського народу.
Тема поета і поезії звучить і у вірші “Гамлет”, яке увійшло до збірки віршів Юрія Живаго. Вже в перших рядках письменник визначає своє передчуття долі, точніше, її трагічного фіналу: “невідворотний кінець шляху”. Поет також натякає на обставини власного життя (адже він насправді перебував під жорстким контролем): “На мене наставлений сутінок ночі тисячею біноклів на осі”,
Тема поета і його призначення – одна з найважливіших тем у творчості Пастернака. На думку поета, художник не повинен залежати від думки натовпу: “Бути знаменитим негарно. Не це піднімає вгору”. Пастернак засуджує увагу до “галасу”, “успіху”, зовнішнього благополуччя, тому що все це тільки заважає.
Велике місце в поезії Пастернака займає тема любові. Одним з найвідоміших творів цього поета є вірш “Любити інших – важкий хрест…” – Це вірш – звернення ліричного героя до коханої жінки, захоплення її красою. Символічний образ весни як часу відродження і переродження.