Мотив самотності в ліриці Лермонтова — інформація для твору по темі

План

  • Витоки мотиву самотності
  • Ліричний герой і суспільство: усвідомлення самотності
  • Мотиви самотності в любовній ліриці
  • Мотив самотності у пейзажній ліриці

Говорячи про лірику Лермонтова, можна виділити ряд основних мотивів, як-то мотив любові, смерті, боротьби, Батьківщини, вольності і т. д. Однак саме мотив самотності в ліриці Лермонтова стає центральним і саме на нього припадає значна частина віршів, починаючи від ранніх творів, наприклад: «Не знаючи ні любові, ні дружби солодкої, /Серед бур порожніх нудиться юність наша…» («Монолог» 1829 р.) і закінчуючи лірикою останніх років: «І нудно, і сумно, і нікому руку подати» («І нудно, і сумно» 1840).

Витоки мотиву самотності

Мотив самотності з’являється в ліриці Лермонтова насамперед завдяки слідуванню романтичним традиціям. Незважаючи на те, що письменника не можна назвати чистим романтиком: у його творах іноді переплітаються романтична і реалістична традиція, дослідники все ж впевнено зараховують його творчість до вершин російської романтичної літератури і навіть, більше того, говорять про новий, синтетичному, «лермонтовському» романтизмі. Він являє собою, з одного боку, подальший розвиток романтичних традицій Жуковського, Баратинським, Пушкіна, а з іншого боку – наслідування романтизм Байрона, (а пізніше і його перетворення). Саме від Байрона і з’являється у Лермонтова романтичний герой, втілений у багатьох віршах. Як і будь-романтичний герой, він неодмінно самотній, не зрозумілий і відкинутий світом, він прагне до заколоту і єднання з природою, а не з людьми:

«… завжди один,
Високої вежі похмурий володар,
Він сповіщає світові все, але сам —
Сам чужий всьому, землі і небес» (1831).

Ліричний герой Байрона наповнений презирством до ситого і бездушною натовпі, він добровільно відгороджується від неї і не прагне ні до будь-яких матеріальних цінностей і, тим більше, моральних компромісів. Наслідуючи йому, ранній Лермонтов виводить у своїх віршах схожого героя-вигнанця, що мріє усамітнитися, відмовитися від світу, оскільки для нього «весь світ і порожній і нудний»:

«О! Якщо б мої дні текли
На лоні солодкому спокою і забуття,
Вільно від суєт землі
І далеко від світського хвилювання…» (1829).

Пізніше, однак, мотив самотності починає видозмінюватися, відходячи від наслідування і перетворюючись на щось, властиве тільки Лермонтову. Усвідомлення своєї індивідуальності та винятковості, характерна в цілому для романтизму, у нього доводиться до крайності, підкреслюється усіма можливими методами. Навіть з Байроном, своїм літературним учителем і, в якійсь мірі, побратимом по самотності, Лермонтов більше не бажає бачити нічого спільного. Наведемо загальновідомі вірші поета «Наслідування Байрону» і «Ні, я не Байрон». Якщо в першому Лермонтов звертається до поета так: «Не смійся, друг, над жертвою пристрастей, / Вінець терновий я суджений тягнути» (1830), то в другому вже виразно звучить мотив повної індивідуальності: Ні, я не Байрон, я інший,/ Ще невідомий обранець» (1832), і чується похмуре пророцтво власної долі, долі, яка представляється його ліричному герою цілком закономірною: «Я раніше почав, кончу рані, / Мій розум трохи зробить…» (1832).

Саме так і зароджувався у Лермонтова мотив самотності. Розглянемо, як він реалізується у рамках усього його творчості, і насамперед зазначимо різноманітність втілення цього мотиву: він може з’являтися як в окремих віршах, де розповідь ведеться від особи романтичного героя, так і переплітатися з іншими мотивами: кохання, природи, Батьківщини.

Ліричний герой і суспільство: усвідомлення самотності

Герой Лермонтова протиставляється суспільству і тому розглядає його через призму скептицизму і недовіри, якщо він і наближається до нього часом, бажаючи «бути галасливою юрбою», то тільки для того, щоб зробити невтішні висновки: в кожному видно «дурного льстеца» і «Іуду», і тому «А потрудіться розглянути — /Все веселіше померти» («Що користі жити!.. Без пригод»). Зрозуміло, таке суспільство не може задовольнити героя і, навпаки, підштовхує його до різкої критики. «Образи бездушні людей», «приличьем стягнуті маски», — поет не скупиться на невтішні характеристики, намагаючись якомога більше підкреслити свою внеположенность в світі, бажаючи, як він сам каже, «збентежити веселість їх, / І зухвало кинути їм в очі залізний вірш, /Облитий гіркотою і злістю!..» («Як часто, строкатою натовпом оточений»). Не дивно, що майже у всій ліриці, присвяченій так званим взаємин «поета і натовпу», людини і суспільства, звучить гірке розчарування і усвідомлення свого абсолютного самотності. Ніде немає нікого рівного поету і тому він «сумно» дивиться на нинішнє покоління: «І ненавидимо ми, і любимо ми випадково, / Нічим не жертвуючи ні злості, ні любові» — нарікає Лермонтов і підсумовує: ніякої пам’яті не залишиться у нащадків, всі, в тому числі і він сам, буде висміяно і забуте: «Над світом ми пройдемо без шуму і сліду» (Дума). І в смерті, і в житті, і в натовпі, і наодинці сам з собою герой Лермонтова самотній.

Мотиви самотності в любовній ліриці

Можливо, він знайде притулок у чудового з людських почуттів – кохання? Але ні, мотиви самотності і любові, як це не парадоксально звучить, тісно переплетені між собою, у автора ми зустрічаємо чимало любовної лірики, але в основному вона присвячена розчарувань і невдач. Цікаво, що і в повсякденному житті Лермонтов прославився як скептик і, зокрема, любив розважати себе тим, що турбував чужі шлюби: пояснювався майбутній нареченій в любові і умовляв розірвати заручини заради нього, після чого холоднокровно залишав її. «Нехай вона поплаче… / Їй нічого не означає!» («Заповіт») — це уявлення жінки байдужою, з «порожнім серцем», характерно для його лірики, і, зрозуміло, така любов не може врятувати від самотності, вона лише посилює його. Поет і в любові залишається незрозумілим, і це яскраво видно на прикладі вірша «Дякую», де він з гіркою іронією дякує кохану жінку за всі образи, заподіяні йому:

«Хоч ти пристрастей моїх не зрозуміла,
Але за твоє удаване вниманье
Дякую!» (1830).

Отже, випробування любов’ю, настільки популярне в російській літературі, підводить нас до нових аспектів мотиву самотності у творчості письменника. Ліричний герой, як бачимо, звик «не відкривати свої бажання» («В альбом»), винить себе в тому, що улюблена «скоро змінила» («Не ти, але доля винна була») і приходить до закономірного сумного висновку:

«Ніхто, ніхто, ніхто не осолодив
У изгнаньи сем туги бунтівної!
Любити? — три рази я любив,
Любив три рази безнадійно»
(«Ніхто, ніхто, ніхто не осолодив» 1830).

Мотив самотності у пейзажній ліриці

Виражається мотив самотності і більш опосередковано, через описи природи. У Лермонтова в багатьох віршах ми зустрічаємо романтичний пейзаж, це може бути бурхлива морська стихія, пустеля, куди споконвіку видаляються відлюдники-одинака або ж гроза, близька бунтівної душі романтичного героя, що ми бачимо, наприклад, в «Мцирі»: «О, я як брат, обійнятися з бурею був би радий». Автор використовує паралелізм, порівнюючи почуття людини з поневіряннями дубового листка, відірваного від гілки: «Один і без мети по світлу ношуся давно я» («Дубовий листок відірвався від гілки рідної» 1841) або надає читачеві самому побудувати паралелі (вірші «Стрімчак», «Хмари», «На півночі дикому». У пізній ліриці зображення природи змінюється на більш спокійне, ніжне, однак за уявною гармонією все одно ховається смятенность людської душі, що залишилася один на один зі світом природи (порівняємо хрестоматійне «Виходжу один я на дорогу»: «Спить земля у сяйві голубім. / Що ж мені так боляче і так важко?».
Підсумуємо все вищесказане: мотив самотності для Лермонтова є стрижневим, наповнює його твори особливим, властивим тільки йому змістом і звучанням. На романтичному конфлікті самотньої гордої особистості і решти світу будуються різноманітні вірші, і для втілення цього конфлікту автор використовує різні жанри, від віршів і елегій до поем.

Ця оглядова стаття допоможе учням 9-10 класів при підготовці реферату чи твору на тему «Мотив самотності в ліриці Лермонтова».

print

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: