Моральна проблематика військової прози

Сміливий до перемоги прагне, Сміливим – дорога вперед. Сміливого куля боїться, Сміливого багнет не бере.

Війна… Страшне, як сама смерть, слово. Навіть страшніше, якщо пам’ятати, що смерть для кожної людини – природне, неминуче закінчення життя, а війна – страхітливе лихо, викликане злою волею людей. П’ятдесят років минуло з тих пір, як замовкли громи Великої Вітчизняної війни, а народ наш не перестає оплакувати втрату. Немає в нашій країні жодної сім’ї, якої б війна не забрала чиєсь життя або не скалічила когось кулями і осколками. Неможливо забути це:

Їх імен благородних ми тут перелічити не зможемо, Так їх багато під вічної охороною граніту. Але знай, хто прислухається до цих каменях, Ніхто не забутий і ніщо не забуте…

Ці скорботні й урочисті слова викарбувані на меморіальній плиті в Ленінграді.

Війна радянських людей з фашистськими агресорами була водночас і боротьбою ідей. Видатну роль зіграла в роки війни радянська література. Вона стала літературою однієї теми – теми війни, теми Батьківщини.

Вже в перші дні війни у “Правді” друкується нарис М. Шолохова “На Дону”. З цього моменту нариси і публіцистичні статті стали панівними жанрами його творчості. Автор показує моральне перевагу радянських людей над ворогом, малює образ не зломленого стражданнями людини,

Зберіг те, що робить його непереможним, – живу душу, здатність ясно мислити, гостро відчувати і спостерігати. “Наука Ненависті” М. Шолохова – це реальна історія одного фронтовика, з якими звела його випадок. Письменник не побажав замикатися в рамки приватної долі – він створив твір, у якому художньо узагальнив моральний досвід народу і суворі уроки воєнного лихоліття, роздуми письменника про росіян, які викликали захоплення всіх чесних людей землі своєю стійкістю і мужністю, красою і величчю душі. Нелегко далася “наука ненависті” герою оповідання лейтенанту Герасимову. Загартований у боях,

Спробував повну міру страждання, він спокійно і стримано ділиться своїми думками з співрозмовником: “На такому бруску, як війна, всі почуття відмінно відточуються”. Від його слів віє силою і спокоєм, в них таїться досвід народу, відчув тягар війни. Герасимов не тільки себе має на увазі, але і “усіх нас”, коли говорить про ненависть до фашистів і про любов до Батьківщини.

Проблема героїзму під час війни також є вирішальною, головною в творчості письменника Ст. Бикова. Сміливість, мужність, презирство до смерті – ось ті основні якості, якими визначається гідність воїна. У повістях Василя Бикова “Журавлиний крик”, “Фронтова сторінка” ми не побачимо ні грандіозних танкових битв, ні вирішальних операцій. Свою увагу він приділяє внутрішньому світу людини на війні, прагнучи правдиво і художньо вірно показати велич духу людей, витоки їх безприкладного героїзму. Автор від повісті до повісті повертається до хвилюючим його думкам, розвиваючи їх і поглиблюючи, і просуваючись, таким чином, все далі і далі в рішенні центральної для всього його творчості проблеми – проблеми героїзму. Героїка у В. Бикова відрізняється від тих усталених уявлень, які, на жаль, властиві поверхневого розуміння подвигу. Героїзм у автора начисто позбавлений зовнішнього блиску, ефектною красивості, “героїчного” ореолу. Письменника цікавить “душа” подвигу – моральність. Не просто вистояти і перемогти, але вистояти, перемогти і залишитися в цій жорстокій, нелюдськи важкій боротьбі людиною, протиставивши фашизму і його виконавцям, яких Гітлер звільнив від совісті, людяності і навіть елементарної життєвої моралі, не тільки силу зброї, а й силу переконаності в правоті своєї справи, – ось головне для героїв творів Ст. Бикова.

Два типи життєвої поведінки, витоки героїзму, ціна подвигу і ганебний фінал зради – ось головні проблеми, що розкриваються через образи двох героїв повісті Ст. Бикова “Сотников”. У своєму творі автор висловлюється прямо і недвозначно, показавши, до чого приводить в цій жорсткій безкомпромісній боротьбі, що вів з фашистами радянський народ, найменша поступка, найменший моральний компроміс, найменший відступ від моральних норм нашого суспільства. Рибак – сміливий боєць, коли за його спиною стоять свої. Опинившись один на один з ворогом, він йде на зраду і вбивство свого товариша.

Сотников – скромний, непомітний людина, без будь-яких зовнішніх ознак героя, незвичайної особистості. Поранений, хворий, понівечений, він на хвилину рішучого вибору виявився сильнішим Рибака. Трагічною силою обставин він протиставив свою волю, етичну безкомпромісність, залишаючись в самих нелюдських умовах людиною. Сотников гине. Він – герой. Бо смерть його – це приклад для тих людей, що зібралися біля місця страти. Приклад мужності, стійкості, самовідданості у боротьбі з ворогом. Приклад людської гідності. Він не розгромив ворога, але залишився людиною. Його стійкість виглядає як подвиг в очах тих кількох десятків людей, які не з’явилися

Свідками його останніх хвилин і на чиїх очах шукав свій шлях до порятунку Рибак. Кожен зробив свій вибір.

Зробив свій вибір і партизан Левчук, герой повісті “Вовча зграя”, з ризиком для власного життя рятує від “хижої” зграї карателів чужої дитини і в жорстокій боротьбі з фашистами утверджує себе у високому званні Людини. У “Вовчій зграї”, воскрешаючи ще одну сторінку героїчної боротьби народних месників в тилу ворога, Ст. Биків, як і в попередніх своїх творах, прагне показати ті моральні компоненти духовного світу людини, ті грані характеру, ті найтонші рухи душі, які в кінцевому рахунку зумовлять його поведінку в тій чи іншій ситуації, зумовлюють силу і слабкість, героїзм або зрада у важку хвилину випробувань. В образах своїх героїв Ст. Биків показав простих радянських людей, на плечі яких всій тягарем лягли події Великої Вітчизняної війни та які стійко і мужньо винесли всі випали на їхню долю.

У подвигу є дивовижне, щасливе властивість: він дарує особливі годинник, думки і спогади людству, годинник, які з небувалою силою оголюють братство людей і злочинне безглуздя загарбницьких воєн.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам