Моральна гидливість твір

Що таке моральна гидливість? У чому має проявлятися моральна гидливість сьогодні? Саме ці питання виникають при читанні тексту Ф. Іскандера.

Розкриваючи проблему моральної огиди, автор спирається на власні міркування, для ілюстрації цього поняття використовують метафори “моральний слух”, “моральні м’язи”. Стверджуючи, що фізична гидливість розвивалася разом з цивілізацією, автор з жалем і тривогою зазначає, що моральна гидливість, навпаки, анітрохи не розвивається разом з цивілізацією.

Моральна гидливість пов’язана з природженим етичним слухом, який підтримується культурою. Справжня література не тільки дарує нам насолоду красою, але і мимоволі розвиває в нас моральні м’язи. На жаль, справжня культура повільно доходить до широких мас, а псевдокультура: дурні книги, засоби масової інформації, – володіючи “новим варварством вседозволеності”, заохочує низинні людські інстинкти, тому ми повинні нещадно боротися з псевдокультурой, щоб розвивати моральну огиду.

Я згоден з думкою автора. Безсумнівно, ми повинні відчувати огиду до всього, що порушує моральні принципи, боротися за моральну чистоту, відкидати все, що заохочує ниці інстинкти.

Наведемо літературний аргумент. У повісті А. С. Пушкіна “Капітанська дочка” зображений герой, який абсолютно позбавлений моральної огиди.

Для досягнення своїх цілей він не гребує ніякими засобами. Це Олексій Швабрин, який засланий у Білогорську фортецю за дуель. Він зводить наклеп на Машу Миронову, паплюжив її ім’я. Дочка капітана Миронова, бідного вихідця з простих солдатів, відмовила йому, багатому петербурзькому дворянину, самолюбство Швабрина було травмовано. Очевидно, моральне чуття підказувало Марії Іванівні, що ця людина не може бути супутником її життя, незважаючи навіть на те, що він був вигідною партією. І вона не помилилася, не раз переконуючись в ницості й підлості Швабрина. Не роздумуючи, офіцер порушує присягу і переходить на бік Пугачова. Він тримає дівчину під замком на хлібі і воді, примушуючи до шлюбу з ним.

Почуття моральної огиди відсутня і в Петра Петровича Лужине, героя роману

Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”. Щоб зганьбити в очах Раскольникова Соню, цей процвітаючий адвокат йде на підлий і безсердечний вчинок. Запрошений на поминки Сониного батька, він, анітрохи не бентежачись, підсовує Соні в кишеню гроші, а потім при всіх звинувачує лагідну дівчину в крадіжці. Добре, що обман розкриває Лебезятников, а причини такого підлого вчинку пояснює Розкольників, інакше дівчину чекала б в’язниця і каторга.

Підведемо підсумки. В людині обов’язково має бути почуття моральної огиди, яке не дозволяло б йому здійснювати безчесні вчинки.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь