На картині А. М. Герасимова “Після дощу” зображена тераса в теплий літній день. Тільки що пройшла сильна злива. Всюди мокрий блиск. Яскраво виблискує залитий водою підлогу, блищать перила та лавки. Вологим блиском сяє мокрий стіл на різьблених ніжках. В калюжах відображаються перила, листя оточуючих терасу дерев.
Дощ був сильним, справжній літній злива. Від ударів великих крапель впав склянку, що стояв на столі поруч із глеком з квітами, обсипалися пелюстки з квітів і прилипли до мокрої поверхні столика. Гілки дерев у саду, здається, злегка прогнулися під вагою обмитої дощем листя. Їх зелень стала яскравою, соковитою, посвіжілий після зливи.
Пишні дерева в саду висвітлені ще неяскравим сонцем. Небо сіре, але вже починає світлішати, як вимиті після довгої зими вікна. Неяскраве світло ллється і на дах сараю, яка видніється крізь листя в глибині саду. Вона ніби покрита сріблом, настільки прикрасив її дощ і промені сонця, насилу пробиваються крізь хмари.
Картина Герасимова справляє сильне враження. Вона вся наповнена світлом, яскравим блиском, дивовижною чистотою обмитої дощем природи. Сам художник був так захоплений картиною, що відкрилася йому освіження природи, що написав свій твір на одному диханні, без доробок і виправлень.