Поема «Мцирі» оповідає про долю грузинського юнаки, зовсім маленьким привезеного в монастир і там виріс. Ченці виховали його, навчили свою віру і мову, але не зуміли змусити забути рідну землю і замінити хлопчикові сім’ю. Мцирі самотньо блукав в монастирських стінах, «женемо неясною тугою / По стороні своєї рідний». Звичний з дитинства світ служб, молитов і постів все ж здавався йому неповним, а часом навіть ворожим. «…Ніби хто-небудь / Залізом бив мені в груди» — так герой висловлюється про монастирському дзвоні, незмінно развеивающем його мрії про втрачених близьких і «дикої волі степів». Тому не дивно, що незадовго до постригу, який остаточно зробить його бранцем монастиря, Мцирі вирішується на втечу. Хлопець задумав бігти давним-давно, можливо, ще в ті дні, коли його вмираючим привезли сюди: «Давним-давно задумав я / Поглянути на дальні поля», і мета втечі Мцирі повністю зрозуміла. Він прагне дістатися на батьківщину, якої був позбавлений, і познайомитися з тим величезним світом, який був схований від її очей. Не залишає його і інша надія: дістатися до кавказьких гір, звідки його забрали, поглянути на рідний аул, відшукати родину, бачену Мцирі лише у мріях.
В грозову страшну ніч Мцирі виходить «у той дивовижний світ тривог і битв, де в хмарах ховаються скелі, де люди вільні, як орли». Наступні три дні він бродить серед лісів, ховається, «як змій», від людей, голодує і не має ночівлі. Але, тим не менш, це час Мцирі цінує більше, ніж за всю свою попередню життя, адже він вперше дізнався, що таке свобода. Так завдяки втечі виконується одна мета Мцирі — стати вільним.
Крім пошуків вільного життя, герой переслідує й інші цілі, як він сам каже, він прагне дізнатися, прекрасна земля, / Дізнатися, для волі иль в’язниці На цей світ народимося ми». Мцирі, як і будь-романтичний герой, задається філософськими проблемами, прагне проникнути в таємниці буття. Час, прожитий ним за межами монастиря, допомагає йому зрозуміти життя, насолодитися всією її повнотою. Тепер Мцирі твердо переконаний в тому, що раніше знав лише підсвідомо — навколо монастиря лежить прекрасний світ, в якому і повинен існувати людина. Темниця ж є абсолютно неприродною середовищем існування для гордих душ зразок Мцирі, більше того, навіть недовге життя під замком здатна погубити людини, народженої для свободи, як це і відбувається з головним героєм поеми. За кілька днів на волі Мцирі виростає фізично і духовно. Перш слабкий і блідий, він знаходить у собі сили перемогти страшного хижака — барса, і розуміє, що «бути б міг у краю батьків не з останніх молодців». Але найголовніша перемога Мцирі — перемога духовна. Незважаючи на свою уявну невдачі: дорога через ліс виводить його назад до ненависним монастирських стін, а жорстокі рани від кігтів барса не дають продовжити шлях, Мцирі не здається. Втеча Мцирі з монастиря можна назвати вдалим, адже він знайшов внутрішню свободу. Він не побоявся кинути виклик долі, з дитинства обрекавшей його на полон в монастирі, і прожив останні дні свого життя саме так, як хотів, на волі, в пошуку і борінні. Завдяки цьому втеча Мцирі, який призвів до руйнування внутрішньої тюрми, став символом вольності як для сучасників Лермонтова, так і для наступних поколінь.
Тест по твору