Композиційною основою поеми Гоголя «Мертві душі» є подорож Чичикова по містах і губерніях Росії. За задумом автора читачеві пропонується «об’їздити разом з героєм всю Русь і вивести безліч найрізноманітніших характерів». У першому томі «Мертвих душ» Микола Васильович Гоголь знайомить читача з цілим рядом персонажів, що репрезентують «темне царство», знайоме з п’єсами А. Н. Островського. Типи, створені письменником, актуальні й донині, а багато власні імена з часом стали прозивними, хоча останнім часом в розмовній мові використовуються все рідше. Нижче представлена характеристика героїв поеми. В «Мертвих душах» головними героями є поміщики і головний авантюрист, пригоди якого покладені в основу сюжету.
Чичиков, головний герой «Мертвих душ», подорожує по Росії, купуючи документи на померлих селян, які за ревізорської книзі все ще значаться живими. У перших розділах твору автор всіляко прагне підкреслити, що Чічіков був абсолютно звичайним, нічим не примітним людиною. Знаючи, як знайти підхід до кожної людини, Чичиков без особливих проблем зміг добитися прихильності, поваги і визнання в будь-якому суспільстві, з якими йому доводилося стикатися. Павло Іванович готовий на все, щоб досягти своєї мети: він бреше, видає себе за іншу людину, лестить, користується іншими людьми. Але при цьому він здається читачам абсолютно чарівною людиною! Гоголь майстерно показав багатогранну людську особистість, яка поєднує в собі порочність і прагнення до чесноти.
Ще одним героєм твору «Мертві душі» Гоголя є Манілов. До нього Чичиков приїжджає першим. Манілов справляє враження безтурботного людини, якого не хвилюють матеріальні проблеми. Дружину Манілов знайшов собі під стать – таку ж мрійливу дівчину. Будинком займалися слуги, а до двох їх дітям, Фемистоклюсу і Алкід, приходять вчителі. Характер Манілова визначити було складно: сам Гоголь говорить, що в першу хвилину можна подумати «який приголомшливий чоловік!», трохи пізніше – розчаруватися в героя, а ще через хвилину переконатися в тому, що зовсім нічого про Манилове сказати не можуть. У ньому немає ніяких бажань, ні самого життя. Свого часу поміщик проводить в абстрактних міркуваннях, абсолютно ігноруючи побутові проблеми. Манілов з легкістю віддав Чичикову мертві душі, не запитавши про юридичних деталях.
Якщо продовжувати список героїв розповіді, то наступним буде Коробочка Настасья Пилипівна, стара самотня вдова, яка живе в невеликому селі. Чичиков потрапив до неї випадково: кучер Селіфан збився з шляху і не повернув на ту дорогу. Герой змушений був зупиниться на нічліг. Зовнішні атрибути були показником внутрішнього стану поміщиці: все у неї в будинку було зроблено з розумом, міцно, але тим не менш скрізь було безліч мух. Коробочка була справжньою підприємницею, адже в кожній людині вона звикла бачити лише потенційного покупця. Настасья Пилипівна запам’яталася читачеві тим, що ніяк не погоджувалася на операцію. Чичиков і умовляв поміщицю, і пообіцяв їй віддати кілька блакитних паперів для прохань, але поки не погодився наступного разу неодмінно замовити у Коробочки борошно, мед і сало, кілька десятків мертвих душ Павло Іванович не отримав.
Наступним за списком був Ноздрев – гульвіса, брехун і веселун, марнотратник життя. Сенсом його життя були розваги, навіть двоє дітей не могли утримати поміщика будинку довше декількох днів. Ноздрев часто потрапляв у різні історії, але завдяки природному таланту знаходити вихід з будь-якої ситуації завжди вибирався сухим з води. З людьми Ноздрев спілкувався легко, навіть з тими, з ким йому вдалося посваритися, через деякий час він спілкувався, як зі старими друзями. Втім, багато намагалися не мати з Ноздревым нічого спільного: поміщик сотні разів придумував різні небилиці про інших, розповідаючи їх на балах і званих обідах. Здавалося, що Ноздрева зовсім не хвилював той факт, що він часто програвав своє майно в карти – йому неодмінно хотілося відігратися. Образ Ноздрева дуже важливий для характеристики інших героїв поеми, зокрема Чичикова. Адже Ноздрев був єдиною людиною, з ким Чичиков не уклав угоду та й взагалі не хотів більше з ним зустрічатися. Павлу Івановичу ледве вдалося втекти від Ноздрева, однак Чичиков навіть уявити собі не міг, за яких обставин він знову побачить цієї людини.
Собакевич був четвертим продавцем мертвих душ. Своїм зовнішнім виглядом і поведінкою він нагадував ведмедя, навіть інтер’єр його будинку та домашнє начиння були величезними, недоречними і громіздкими. З самого початку автор робить акцент на господарності і розважливості Собакевича. Саме він перший запропонував Чичикову купити документи на селян. Чичиков був здивований таким перебігом подій, але перечити не став. Поміщик запам’ятався ще й тим, що набивав ціну селянам, незважаючи на те, що останні були давно мертві. Він розповідав про їх професійних навичок або особистих якостях, намагаючись продати документи за більш високою ціною, ніж пропонував Чичиков.
Дивно, але саме у цього героя набагато більше шансів на духовне відродження, адже Собакевич бачить наскільки змізерніла люди, наскільки вони незначні в своїх прагненнях.
У цьому списку характеристик героїв «Мертвих душ» наведені найбільш важливі для розуміння сюжету персонажі, проте не варто забувати і про кучері Селифане, і про слузі Павла Івановича, і про добродушній поміщика Плюшкине. Будучи майстром слова, Гоголь створив дуже яскраві портрети героїв і їх типажі, тому всі описи героїв «Мертвих душ» так легко запам’ятовуються і відразу впізнаються.
Тест по твору