План
Значимість любовної лірики
Любовна лірика Лермонтова відрізняється своєю неповторною красою і глибиною. Поет на протязі всього свого творчого шляху ніжно і дбайливо оспівує любовні почуття. Багато твори і вірші, написані поетом, адресовані реальним прототипам красунь, яким запалився поет незгасаючим почуттям. У своїх віршах Михайло Юрійович не тільки відбивав свою радісну закоханість, але і страждання від нерозділеного почуття. Тому тема любовної лірики була так важлива і значуща для поета. Багато написані твори не мали підпису, а значить, їх героїні грали не останню роль в житті поета.
До творчості М. Ю. Лермонтова любов до літератури мала будь-т буденне положення. Творчість в любовній сфері, яке створював поет, наповнювало любовні переживання новими звуками і фарбами. Особливо багато творів поет написав під гнітом любовного почуття розчарування і драматизму. І це не випадково. Якщо познайомитися з біографічними даними Лермонтова, то можна побачити безліч трагічних і гірких моментів, що і відбилося у творчості.
Любовні твори Лермонтова відносять людини в інший світ, наповнений відчуттями вільної любові. У багатьох романтичних творах автор описує прояви взаємного щастя, так не хватавшего йому самому в суворій реальності. У своїх ліричних творах поет описує не тільки неповторне відчуття гармонії з навколишнім світом, але і протиріччя, що виникають в його душі проти несправедливості суспільства та існуючого державного устрою.
Нерозділене кохання у творчості Лермонтова
Протягом усього життя автор не раз стикався з проявами неподілених любовних почуттів, мучавших і пригнічують душу молодого поета. Особливо сильний біль поетові заподіяла любов до В. А. Лопухіної. На тлі таких переживань автор створює кілька творів, які насичені трагізмом і розчаруванням. Хоча в пору прояви закоханості до даної молодий особі, сам поет був його дуже молодий, його вірші насичені глибоким змістом дорослої людини. Нерозділене кохання Лермонтова відбивається у віршах, сенс яких кричить про неможливість існування взаємного щастя між чоловіком і жінкою. Після перенесених переживань автор пише, що любов – це не завжди радісні почуття, а навпаки, обречение людини на мучеництва. Своє розчарування закоханий автор висловлює так: «моя Душа повинна прожити в земній неволі».
Незважаючи на це, любовна мелодія грає в душі молодого автора як вічне і високе мистецтво. Протягом усього життєвого шляху поетом осягається красу і гармонію любовних відносин, так йому і не підвладна. Постигнутые їм страждання і розчарування по відношенню до Варенькі Лопухіної проносяться через усю творчість поета.
Любов і творчість поета
Кохання в ліриці Лермонтова насичена дещо іншими фарбами, різними від простого прояви людських відчуттів. Людське прояв пристрасного кохання і гірких мук автор вважає досить приземленими поривами. В його відчуття любовна тема набуває доленосні риси, відображені ним у його рядках: «Мене рятувало натхнення, Від дріб’язкових суєт, Але від своєї душі спасіння і в самому щастя немає». Цими рядками поет намагається донести до читача всю силу натхнення, яка набагато могутніше любовних сил. Його творчість є для нього самого рятівним кораблем у морі бурхливих любовних пристрастей і переживань.
Тема любові у творчості Лермонтова представлена як глибоко неразделенное почуття. Причет гіркоту і любовні страждання випадають на долю поета з вини жінки, до якої він перейнявся цим почуттям. Жінки у житті поета в більшості випадків не поділяли його високих поривів і світлих почуттів. Весь трагізм пережитого розриву з коханою стає причиною суперечливою боротьби мрії і реальності, що виникають в душі поета. Таке сприйняття ліричного романтизму і доносить до нас автор. Виникає гіркота не прийнятих взаємністю почуттів, вбиває вогонь любові Лермонтова і залишає в спогаді про нього гіркий осад.
Все частіше поета мучать філософські питання про сенс життя і значенні смерті. Будучи досить молодим, автор відчуває наближення смерті. Його мучить думка про швидкоплинність життя і все, що він встиг зробити за відведений йому час. У ліричному творчості поета дані переживання також знаходять своє відображення. Твори поета наповнені сумними і гіркими мотивами від душевних образ. Внутрішній світ Михайла Юрійовича шукає гармонії і вирази. Але існуючий життєвий уклад відкидає закохані мрії молодого автора, розбиваючи їх і суворість реальному житті.
Любовні твори Лермонтова
Пережиті пориви любові і пристрасті автор висловлював у своїх творах. Мотиви любовної лірики Лермонтова звітно чути в його віршах. Так, читаючи вірш про кохання, написане поетом і назване «Сонет» мимоволі замислюєшся про те, що таке любов. Автор так вміло протиставляє в даному творі свої мрії і надії існуючої жорстокої реальності, що чітко проводиться межа цього і піднесеного. У рядках: «Я пам’яттю живу з зів’ялими мріями, Бачення попередніх років товпляться переді мною…» Лермонтов нагадує про свій незбагненний, але зів’ялому почуття, іноді нагадує і щемливим душу поета.
Іншим ліричним твором поета є вірш «Валерик». Любов поета в даному творі має трагізм і не постигнутый їм ідеал. Він пише: «Шалено чекати любові заочної?»
Гіркота і образа перенесених страждань надовго створює перед автором образ невірної любові. Без залишку юний Лермонтов пірнав у безодню любовних почуттів і часто страждав від цього сильного вогню, вспыхивавшего в його душі, так як не розгорався такий же вогонь в душі його обраниць. Любовні твори Лермонтова дихають почуттями нерозділеності в любові і осягає його самотності. Тема любові у творчості Лермонтова тісно пов’язана з відчуттям незгасимої болю в його душі.
Історія кохання в житті Лермонтова і аналіз любовної лірики поета допоможуть учням 9-10 класів при підготовці реферату чи твору на тему «Любовна лірика Лермонтова».