Любов в житті героїв Шолохова

Якщо на час відсторонитися від історичних подій, то можна відзначити, що в основі роману М. А. Шолохова “Тихий Дон” лежить традиційний любовний трикутник.

Наталія Мелехова і Ксенія Астахова люблять одного і того ж козака Григорія Мелехова. Він одружений на Наталії але любить Аксенію а та в свою чергу одружена з іншим козаком, Степаном Астаховим. До фіналу роману вмирають і Наталя і Ксенія.

Що ж призвело двох майже у всьому різних між собою жінок до такого сумного результату?

У самому загальному виді на це питання можна відповісти так: любов до Григорія. Наталя не може перенести того, що чоловік продовжує любити Аксенію, не хоче із-за цього мати від нього ще одну дитину і робить самогубний аборт.

Аксенію ж любов до Григорія жене разом з ним на Кубань. А оскільки Мелехов приховується від влади, їм доводиться втікати від ліпшого назустріч патруля. Куля патрульного випадково ранить Аксенію, і смертельно ранить.

Кінець кожної з героїнь по-своєму закономірний.

Наталя – жінка нервова, рефлектує. Вона працьовита, гарна, добра, але нещасна. Наталя, тільки дізнавшись про сватання Мелеховых, заявляє: “Любий мені Гришка, а більше ні за кого не піду. Не потрібні мені, батечку, інші… Не піду, нехай і не сватають. А то хучь в Усть-Медведицкий монастир везіть…”

Ксенія ж з самого початку “вирішила забрати Гришку у Наталі і Коршунової… Одне лише вирішила міцно: Гришку забрати у всіх, залити любов’ю”, володіти ним, як раніше, до одруження. Але в зіткненні двох люблячих Григорія жінок переможців, як ми знаємо, не буде.

З-за зради чоловіка Наталія тимчасово повертається в батьківський дім. “Їй все здавалося, що Григорій повернеться до неї, серцем чекала, не вслухаючись у тверезий нашепот розуму; виходила ночами в пекучої туги, крушилась, розтоптана нежданої незаслуженою образою”.

Аксінья, на відміну від Наталі, любить Григорія не тільки серцем, але і розумом. Вона готова боротися за коханого всіма доступними засобами. Ксенія активно прагне до свого щастя, роблячи при цьому нещасної Наталю.

Однак доброта властива їй не меншою мірою, ніж суперниці. Після смерті Наталії саме Аксінья доглядає за її дітьми, і вони називають її мамою. Наталя ж задовго до смерті схиляється до того, щоб разом з дітьми піти в батьківський будинок, дозволивши Григорію вже відкрито взяти у свій курінь Аксенію.

Aksin’e хочеться, щоб вони з Григорієм могли з’єднатися назавжди, позбутися від людських пересудів, зажити нормальним життям. Їй здається, що ця мрія може збутися після смерті Наталії. Ксенія няньчить мелеховских дітей, і ті майже визнають у ній мати.

Але Григорію так і не довелося спокійно пожити з нею. Майже відразу після повернення з Червоної Армії він змушений тікати з рідного хутора, оскільки побоюється арешту за старі гріхи – активна участь у вешенському повстанні.

Ксенія сумує без нього, боїться за його життя: “Видно, і її, таку сильну, зломили страждання. Видно, солоно жилося їй ці місяці…” Тим не менш, Аксінья з готовністю відгукується на пропозицію Григорія кинути будинок, дітей (їх Мелехов розраховує забрати пізніше) і відправитися з ним на Кубань назустріч невідомості.

“Як би ти думав. Солодко мені одній? Поїду, Гришенька, рідненький мій! Поползу слідом за тобою, а одна більше не залишуся! Нема мені без тебе життя. Промінь найстрашніше, що тільки могло статися, вже сталося…”

Приречені на загибель у шолоховському романі і сильна вольова Аксінья, і більш слабка Наталія. Трагедія громадянської війни посилює трагізм і любовної лінії “Тихого Дону”. Не може бути щаслива людина в такі години, коли страждає весь його народ.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам