Я люблю поезію Пушкіна. Так її і неможливо не любити. Найсуворіший читач знайде для себе що-небудь близьке, тому що вона багатогранна. Пушкін був не тільки великим поетом, чарівником російського слова, це була людина, що жагуче відгукується на все живе, людина високий і благородний.
У поезії Пушкіна тема дружби займає настільки значне місце, що поета можна було б назвати співаком цього благородного почуття. У всій світовій літературі немає більш яскравого прикладу, особливу пристрасть саме до цієї сторони людських відносин.
Очевидно, витоки цього почуття закладені в самій натурі поета, чуйною, вміє розкривати в кожній людині кращі властивості його душі. У Пушкіна було багато друзів і близьких і не дуже близьких. Дуже широкий діапазон його дружніх прихильностей – від простого і зовнішнього приятельства до високих ступенів вимогливою, безстрашної і часом жертовної дружби.
Пушкін братськи любив і мрійливого Дельвига, і наївного Кюхельбекера, і дотепного Вяземського, і буйного Дениса Давидова, і поета-громадянина Рилєєва, і простодушного Нащокіна.
Зовсім особливе місце серед друзів Пушкіна займав П. Чаадаєв, який в юні роки був для поета взірцем високої громадянської мужності і розумного волелюбності. Пушкіним написано багато віршів, звернених до Чаадаеву, пройнятих найбільшим повагою, довірою і дружелюбністю. Дружба з Чаадаєв була для Пушкіна не просто життєвою прихильністю, але насамперед символом благородних, волелюбних ідей, що з особливою силою позначилася в одному з ранніх віршів “До Чаадаеву” (1818). Це послання для наступних поколінь стало пам’ятником високої дружби, натхненної спільністю політичних ідеалів.
Пушкін не тільки любить і цінує своїх друзів, але не забуває про них і тоді, коли вони в біді, коли прояв серцевого уваги до них загрожує йому самому великими неприємностями. На очах жандармів Пушкін кидається в обійми засланця Кюхельбекера. Дізнавшись, що Муравйова їде в Сибір до чоловіка, сосланному на каторгу, він шле через неї друзям-декабристам вірші, повні глибокої впевненості в правоті їх героїчного справи. А на запитання Миколи, де був би він 14 грудня, не вагаючись, відповідає: “З друзями!”
Серед кращих пушкінських друзів ліцейській юності особливе місце займав В. І. Пущин. Він не був поетом, як Дельвиг або Кюхельбекер, його пов’язували з Пушкіним не тільки загальнолітературні інтереси. Це був друг, якому Пушкін охочіше, ніж іншим, довіряв хвилювання і тривоги свого юного серця.
Пам’ять про нічних розмовах з одним зберігалася в серце поета, все його життя і надавала особливий тон їх відносин. Правда, бачилися друзі після закінчення ліцею рідко, але обидва вони завжди рвались одна до одної.
Коли Пушкін дізнався про розгром повстання декабристів, він важко пережив цю звістку. В Сибір посилає він вірші Пущину:
Мій перший друг, мій друг безцінний!
І я долю благословив,
Коли мій будинок відокремлений,
Сумним снігом занесений,
Твій дзвіночок оголосив.
Молю святе провидіння:
Та голос мій душі твоєї
Дарує той же утішаєш,
Так осяє він заточенье. . .
Променем ліцейських ясних днів!
Всього десять рядків. Але як багато сказано в них! Скільки пережитого і вистражданого в цих максимально стислих словах! Кожна рядок сповнена глибокого сенсу. Це була справжня дружба, благородна і вірна.
Дружба – одна з основних тем пушкінської лірики на всіх етапах його творчого шляху. У вірші “19 жовтня 1827” Пушкін знову пише своїм друзям-декабристам про свою вірність, дружбу:
Бог допомогти вам, друзі мої,
І в бурях, і в життєвому горі,
У краю чужому, в пустельному море,
І в похмурих пропастях землі!
Ще різноманітніше трактується в пушкінській ліриці вічна тема кохання. Тема любові у творчості Пушкіна – це захоплення духовної і фізичної красою, це гімн возвышающему і облагораживающему людини почуттю, вираз безмежної поваги до жінки.
На одному з званих вечорів Пушкін зустрів дев’ятнадцятирічну Ганну Петрівну Керн. Її сяюча краса і молодість привели в захват молодого поета. Пройшли роки. Пушкін у засланні. Поруч з Михайлівським знаходився маєток поміщиці Осипової. Тут Пушкін знову зустрівся з Керн, такою ж привабливою, як і раніше.
Пушкін подарував їй нещодавно надруковану главу “Євгенія Онєгіна”, а між сторінок вклав вірші, написані для неї. Вірші, присвячені Ганні Петрівні (“Я помню чудное мгновенье”), – знаменитий гімн високому і світлого почуття. Це одна з вершин пушкінської лірики. Вірші полонять не тільки чистотою і пристрасністю втіленого в них почуття, але й гармонійністю.
Любов для поета – джерело життя та радості. Вірш “Я вас любив” – це шедевр російської поезії. На ці вірші написано понад двадцять романсів. І нехай проходить час, ім’я Пушкіна завжди буде жити в нашій пам’яті і пробуджувати в нас найкращі почуття. На протязі ось вже багатьох років люди звертаються до його поезії, знаходячи в ній відображення своїх думок, почуттів і переживань.