Мистецтво буває різним. Є класичне мистецтво, а є – сучасне. Кожне по-своєму цікаво і знайде свого шанувальника. Але останнім часом ми все частіше помічаємо, що нинішнє покоління виявляє показну любов до мистецтва. Саме цю проблему піднімає Гранін Д. у своєму тексті.
Бути освіченою, начитаною, інтелігентним – модно у всі часи. І в епоху сучасних технологій – доступно. Досить легко можна “нахапатися” по верхах різної інформації. Раніше для того, щоб бути обізнаним в питаннях мистецтва, потрібно було відвідувати виставки, музеї, семінари, бібліотеки регулярно. Зараз система отримання інформації спростилася і стала доступною кожному. Все це зводиться до того, що багато молоді люди виявляють фальшивий інтерес до мистецтва для підняття власного престижу.
Безсумнівно, проблема даного тексту актуальна: з кожним роком все більше людей під напускною важливістю намагаються показати, що вони краще, ніж є насправді. Тому стає все складніше визначити з першого погляду, хто щиро зацікавлений в якому-небудь питанні, а хто намагається підняти свій авторитет в чужих очах. Так само заплутався і герой нашого тексту.
Позиція автора зрозуміла: часом краще проявити нехай невеликий, але справжній живий інтерес до певного питання, ніж продемонструвати показну зацікавленість в тому, що тобі малозрозуміло.
Я згоден з автором. Відвертий інтерес може бути більш чесний, ніж формальне прилучення до культури.
Текст читається дуже легко і послідовно. Досягається цей ефект за допомогою використання великої кількості художніх прийомів: ряду однорідних членів (“не читав, не бачив, не прагнув”), вставних слів – уточнень (“очевидно”, “до вашого відома”).
Проблема даного тексту актуальна не перший рік. Читаючи твори класиків, ми стикаємося з аргументами, які підтверджують це. Наприклад, ще в 19-му столітті А. П. Чехів у своєму творі “Вишневий сад” висміяв вище суспільство, яке, по ідеї, повинно було нести “розумне, добре, вічне”, а за фактом – тільки й займалося тратою грошей для збереження свого авторитету, підтримки статусу інтелігенції. Схожу тематику ми спостерігаємо і в камедии А. С. Грибоєдова “Горі від розуму”. В ній головний персонаж просто втомився від показної пихатості елітного суспільства, де всі говорили по-французьки, навіть слабо орієнтуючись в мові.
З дитинства нам прищеплюють любов до мистецтва: на уроках музики, світового мистецтва, культури. Бути вихованою і освіченою людиною, безумовно, добре, але не варто забувати, наскільки безглуздими виглядають спроби здаватися краще, ніж ти є.