В даному тексті К. Р. Паустовський піднімає проблему любові до своєї батьківщини. Автори розмірковує над тим, за що ми повинні любити свою землю.
Не випадково К. Р. Паустовський, цитуючи Насіння, запитує: “а що є любов до Батьківщини?”. Автор пропонує читачам замислитися над цим питанням і визначити для себе “за що битися”. Автор підкреслює, що “наша країна – краса яка, тим самим, даючи зрозуміти читачеві, що за природу нашої країни ми повинні цінувати рідну землю, за її велику красу битися з ворогами.
Письменник хоче переконати нас у тому, що ми повинні любити нашу батьківщини не тільки за свободу, багаті заводи, школи, людей, але і за красу природи нашої батьківщини, тому що якщо людина не цінує красу своєї батьківщини, її чудову природу, то це “не людина, а полова”, так як природа є джерелом нашого життя.
Неможливо не погодитися з автором у тому, що людина повинна любити батьківщину за її природне пишність.
Краса нашої батьківщини – це та річ, за яку ми теж повинні битися з ворогами, яку ми повинні берегти, захищати і не давати на осквернення, тому що природа – це наше багатство.
Підтверджуючи цю думку, в якості першого прикладу я хочу навести вірш Єсеніна С. “Співай, ти Русь, моя рідна…”. Ліричний герой цього вірша захоплюється красою і неосяжністю своєї батьківщини: “не видать кінця й краю, тільки синь смокче очі”. Він, як “захонский богомолець” милується полями Русі, а тополі для нього “звенно” чахнуть. Ми можемо зрозуміти, що ліричний герой любить свою батьківщину за її широкі поля, “зелені лехі”, за запах яблук і меду, тобто любить її за прекрасну природу.
Він не готовий проміняти свою рідну землю навіть на життя в раї, тому що розуміє цінність рідних просторів, російської природи: “я скажу не треба раю, дайте Батьківщину мою!”. Можна сказати, що любов ліричного героя до батьківщини є істинною.
В якості другого прикладу, мені хотілося б згадати вірш поета К. М. Симонова “Батьківщина”. У вірші автора розмірковує про любов до своєї малої батьківщини. З цього вірша ми можемо дізнатися, що ліричний герой найбільше цінує в своїй малій батьківщині її неповторну природу, адже “в годину, коли остання граната вже занесена в його руці” він згадує “клаптик землі, припав до трьох березам, далеку дорогу за ліском, речонку зі скрипучим перевозом, піщаний берег з низьким верболозом.” Ми можемо помітити, що за цю красу, цю природу ліричний герой готовий йти в бій, готовий захищати свою батьківщину, йти на смерть, тому що “ці три берези” він нікому не віддасть за життя.
Його любов до батьківщини виражена через любов до своєї природи, так як він розуміє її цінність.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що ми повинні любити батьківщину не тільки за її людей, не тільки за її міста, але і за її прекрасну і неповторну природу. Коли людина цінує природу своєї батьківщини, ми вже можемо точно сказати, що ця людина відчуває справжню любов до рідної землі.