В російській літературі чимало поетичних творів, в яких зачіпається філософська тема, присутні любовні мотиви, описи природи. Правда, на особливу увагу заслуговує лірика Пастернака. На різних етапах творчого шляху поет піднімав різні теми, користувався різними способами вираження. Тому його твори варто розглянути більш докладно. Інформація про лірику Пастернака стане у пригоді учням 9 класу.
Особливості та своєрідність лірики Пастернака
Лірика Бориса Пастернака – величезний внесок поета в світову і російську літературу. Вона одночасно проста і складна, стримана і емоційна, зрозуміла і вишукана. Поезія захоплює різноманіттям асоціацій і звуків.
Автору вдається уявити знайомі всім явища і предмети в новому обличчі. Своєрідність лірики Пастернака полягає в яскравості і неординарності. Тому твори нікого не залишають байдужим. Основні мотиви лірики Пастернака – відображення його особистості. Майбутній поет ріс в сім’ї знаменитого художника і вже з перших спроб в його віршах проглядається особливий стиль, нестандартне побудова художніх прийомів і засобів.
Публікуватися автор почав в 1913 році. Правда, до ранніх своїх творів він ставився дуже критично. Тому через деякий час частина з них кардинально переробив. Тут спостерігається порушення логічних зв’язків, можливі пропуски несуттєвих для автора деталей. Нерідко Пастернак зовсім не називає той предмет, про який йде мова, але дає йому численні визначення.
Вірші Пастернака відрізняються тим, що в них часто використовуються рідкісні вирази і слова. Автор намагався їх вживати не часто. Щоб зрозуміти його лірику, потрібно знати значення цих слів. Поет підбирав їх з особливою ретельністю. Він прагнув не використовувати штампів, які відштовхували його. Саме тому він називає чіткі імена своїх персонажів, підбирає маловідомі географічні назви, використовує вже застарілі вирази.
Особливість лірики Пастернака – незвичайний синтаксис. Автор вдається до порушення звичних канонів. Звичайні слова за наявними документами в строфі неординарно. За рахунок цього текст стає експресивним, яскравим, набуває особливого ритм.
Теми і мотиви лірики Пастернака
Окремо варто розглянути, які теми і мотиви присутні в ліриці Пастернака. Поет не зупиняється на описі тільки однієї певної проблеми. Його твори багатогранні і глибокі. Основні теми при цьому – любов, філософія і природа.
Рання лірика Пастернака
Від більш пізніх робіт рання лірика Пастернака кардинально відрізняється. Наприклад, в 1917 році вийшла його збірка віршів під назвою «Сестра моя жизнь». Всі твори в ньому присвячені його коханій Олені. Тут присутні роздуми ліричного героя, порівняння його коханої з літературними і міфологічними персонажами. Вірші чимось схожі з міфами.
Автор нерідко звертався до книжкових образам. Таким чином йому вдавалося створити певну асоціативний зв’язок. У збірнику образи пов’язані воєдино, символізують любов, силу і чистоту. Своїх героїнь він представляє не неприступними і холодними, а емоційними, живими, об’єднує їх з природою.
Ранні твори автора динамічні, схожі з картинами, написаними в яскравих тонах. Ці вірші музичні й ритмічні. Світ поет представляє предметним. За допомогою любові перетворюється не тільки людина в ліриці Пастернака, а й все, що його оточує. Кохана допомагає зробити життя прекрасним.
У збірнику «Сестра моя жизнь» автор уявляє життя у всьому своєму різноманітті, з невдачами і радощами. Кохану при цьому він бачить царицею, що допомагає герою розкритися і очистити навколишній світ. Аналіз цих творів здійснюється з урахуванням почуттів і відчуттів. Символи тут багатозначні і кожен читач їх розуміє по-своєму.
Уваги заслуговує ще один збірник, який відноситься до раннього періоду творчості. Йдеться про «Теми і варіації». Ця книга була опублікована в 1923 році. Тут вже відзначається більше драми і напруги, описуються суперечливі ситуації, які відпадають від норми. Цей збірник можна сміливо назвати самим експресивним серед усіх книг поета. У ліриці Бориса Пастернака відображений глибокий психологізм. Любовна тематика набуває абсолютно новий поворот. Письменник порівнює любов з болем і хворобою. Цьому є цілком логічне пояснення – розрив відносин з коханою.
Автор неодноразово звертається у своїх віршах до Олени, визнається в любові. У цій серії творів чітко помітно напруга, біль. Лише в кінці циклу персонажу вдається домогтися смирення і відпустити кохану.
Філософська лірика
На окрему увагу заслуговує філософська глибина лірики Пастернака. У своїх творах поет розкриває проблеми світогляду і всього людства в цілому. Він намагається знайти відповіді на важливі філософські питання, шукає сенс життя і правду. Людина в ліриці Пастернака представляється моральним, духовним. У його творах присутні роздуми про мистецтво і його природі, призначення творчості, життя і смерті, протягом часу. Нерідко світобудову в віршах виступає відображенням людської душі.
Для героїв характерно життєлюбність. В душі людина усвідомлює, наскільки крихкою є життя, розуміє, що не вистачає співчуття. По суті, саме такими якостями і визначаються філософські мотиви. Тільки чуйні і розумні люди здатні пізнати сенс буття.
Пастернак розумів, що усвідомити всі тонкощі світу в його величезному різноманітті просто не вдасться. Людині дано лише відкривати його, але цьому треба вчитися. Слід спостерігати за всіма життєвими проявами і постійно прагнути до пізнання. Автор брав світ у всій його простоті і красі, не намагався ідеалізувати і підняти. Тому для нього він був зрозумілий і простий. Його герой радіє і дивується всьому, що його оточує. Поет вважає, що прекрасне треба вміти бачити навіть в дрібницях. Наприклад, в прохань метелики, краплях роси. Проте він вказує на те, що в світі безліч загадок і їх треба розгадувати.
Людське життя, на думку поета, що не тлінні. Він ставиться до неї до як дару. Тому його твори наповнені щастям і дитинством. Пастернак переконаний, що лише Творець може визначати долю людей. Ця думка чітко проглядається в його пізніх творах. По суті, могутність Бога присутній на всіх етапах його творчості, і ця ідея була незмінною до самого кінця.
Природа в ліриці Пастернака
Природі в ліриці Пастернака приділено особливу увагу. Поет мовчазно і захоплено спостерігав за всім, що його оточує. Автор буквально зливався з природою, розчинявся в ній. Вважав, що збіглим, поверхневим поглядом неможливо вловити все її відтінки.
Літератор захоплювався світом природи і прагнув передати ці почуття читачеві. Особливо яскраво це помітно в творах про природу. Він приділяє увагу безмежним просторам, порами року, заходам і сходам. Автор дивним чином відчував життєву глибину в навколишньому світі, вважав, що саме в природі точно відображені душевні переживання людей.
Поет навіть людини не представляє самостійним персонажем. Він розчиняється в природі, зливається в ній. Сама ж природа при цьому живе, відчуває, дихає і навіть розмірковує. Наприклад, автор порівнює грозу зі злою жінкою, а дощ, з мітчиком і землеміром.
В природних образах поет відображає реальність, переживання людей. За допомогою пейзажів йому вдається передати настрій, певний сенс.
Любовна лірика поета
Любов в ліриці Пастернака присутній повсюдно. Ця тема є видимим як в ранніх, так і пізніх творах. Особливої ж уваги заслуговує книга «Друге вторгнення». По суті, збірка можна назвати автобіографічним. В період його написання сім’я Пастернака зруйнувалася, незабаром він знайшов собі нову супутницю життя.
У збірнику автор звертається до своєї колишньої дружини. Просить не засмучуватися з приводу розлучення, але робить це вельми невпевнено. Він присвячує їй вірш, каже, що та назавжди залишиться для нього опорою і товаришем. Їх же любов виявилася обманом.
За рахунок наявності відразу двох жінок, цикл вийшов вельми драматичним. Проте простежується довірчий тон. Герой в творі захоплений, натхнений любов’ю. Завдяки новому, тільки що зародився почуттю, у нього з’являється бажання жити і творити. Він захоплюється своєю коханою і всіляко підкреслює це в віршах.
Улюблена для героя – ціле життя. Все, що не стосується неї і любові як такої, для нього не має ніякого значення. Коли в його житті з’являється кохана, він перестає відчувати провину, тугу і самотність. Завдяки любові герой ніби оживає. Своє майбутнє він пов’язує виключно з коханою.
Автор представляє цю даму чистим і світлим ангелом. Правда, в цьому циклі книжкові образи присутні лише зрідка. Застосовується зрозуміла для всіх лексика, немає розмитих, складних фраз. За рахунок цього образ вдається зробити реальним, земним. За допомогою улюбленої герой перероджується і починає жити вже по-новому.
Після випуску цієї книги у автора спостерігається тривала творча криза. Обумовлено це впливом ідеології. Можливо тому на певний період любов у творах автора практично не проглядається. Що саме призвело до таких кардинальних змін, достовірно не відомо. Не виключено, що автор просто не хотів освячувати інтимні деталі свого життя. Також є припущення, що на це вплинув переломний момент в його душі або положення держави.
