Лірика Маяковського — це внутрішній світ поета, його власне “я”, його переживання. У своїх роботах письменник відображає почуття і думки, які він хоче донести до оточуючих. Він хоче, щоб його поезія була потрібна народу, от тільки багато хто не розуміють його віршів, вважаючи їх політичною пропагандою. Але Маяковський продовжує вірити, і каже, що його вірші прорвут громаду, увірвуться зримо і грубо, як у свій час увійшов водопровід, що був придуманий ще рабами в Римі. Так воно і сталося, тому лірику Маяковського вивчають і донині.
Особливості і своєрідність лірики Маяковського
Особливість і своєрідність лірики Маяковського полягає у її багатоманітності і багатозначності. Лірика у творчості Маяковського включила в себе любов і самотність, бунт і ніжність. Маяковський не боїться нового, тому постійно шукає якісь невідомі поетичні рішення, які б відповідали його станом, і показували дух епохи великих змін. Для кращої передачі сюжетної лінії, поет часто використовує у своїх віршах гіперболічні і футуристичні метафори, використовує пропуски значущих слів і паузи, надають віршам Маяковського особливу урочистість.
Однією з особливостей лірики Маяковського є ще те, що поет не боїться використовувати розмовну лексику. Його вірші насичені просторечием і неологізмами. А ще він сам придумує слова, і вводить нові принципи римування, видозмінюючи віршовані розміри, і використовуючи стиль написання у вигляді драбинки. Таким чином, завдяки своєрідності лірики Маяковського, наша література знайшла безліч прийомів побудови віршованих форм.
Теми і мотиви лірики Маяковського
Творчий шлях письменника Маяковського розпочався складний період, під час революцій і війн, коли на зміну старому світу, приходить новий. Письменник хоче ділитися з читачем подіями, відображаючи їх у своїх віршах. У цілому, творчість Маяковського можна поділити на дореволюційну лірику, і післяреволюційної. Природно і теми лірики Маяковського на кожному етапі порушувалися свої. Так, у дореволюційному творчості письменник розкриває в основному тематику міста, заперечення буржуазної життя, пише на тему любові і самотності. А ось лірика післяреволюційна в основному розкриває тему цивільно-патріотичну, антимещанскую, революційну. Також Маяковського хвилює тема поета і поезії, тема поета і натовпу.
Як бачимо, тематика лірики включила в себе безліч мотивів. Але в цілому, всі свою творчість Маяковський присвячує однієї мети — служінню народу. Свою любов до народу автор називає рушійною силою в своєму творчому житті.
Давайте більш детально розглянемо теми лірики Маяковського, що порушує поет у своїх віршах.
Рання лірика Маяковського
Як відомо, Маяковський починає свій творчий шлях, вибравши шлях письменника-футуриста. Після дебюту в 1912 році, він стає центральною фігурою в російській літературі двадцятого століття. При цьому творчий шлях поета починається бурхливо, тому і рання лірика Маяковського відрізняється різким неприйняттям дійсності. Всі вірші раннього творчості поета — це вічний протест проти світоустрою. Мова його віршів грубий і зламаний. У кожній сходинці ранньої лірики поета відчувається протест проти буденності, проти натовпу і насильства, проти сірості.
Як писав літературний критик З. Паперний, головною темою ранньої лірики поета був жах людини, який потрібен тільки собі, жах самотності і існування лише для себе. Головна тема ранньої творчості поета полягала також у пошуку одного, товариства, братства, однак його постійно переслідує тема самотності. Воно, як прокляття поглинуло поета, і з цим складно було боротися. Як говорить Паперний, поет у своєму ранньому творчості прагне до людей, він їх любить, але замість їх підтримки, автор натикається на стіну нерозуміння. Він бачить перед собою не людей, а якихось безликих і безсердечних істот.
Любовна лірика Маяковського
Неможливо уявити лірику в цілому без любовної тематики. Може тому у кожного письменника у його творчості є твори, присвячені коханню. Розкривається тема кохання і в ліриці Маяковського. Здавалося б, хіба може їдкий сатирик і горлан писати про прекрасне? Але, знайомлячись з творчістю Маяковського, помічаємо і іншу грань, що розкривається у віршах, присвячених жінкам. Ми бачимо тут вразливої людини, що страждає і любить. Тут він відкривається читачеві, як ніжний і сором’язливий герой, зворушливий, іноді войовничий, і навіть зухвалий.
Прикладом любовної лірики може бути поема під назвою Люблю, що була присвячена Лілі Брік. Їх стосунки були непростими. Він і користувався шаленою любов’ю до жінки, і страждав одночасно. Дуже часто Маяковський робить висновок, що справжня любов — це завжди страждання, адже закоханий залицяльник готовий на все заради коханої. Проте їх відносини не були тривалими. До неї Маяковський зустрічався з Марією Денисової-Щаденко, якій присвятив чимало праць, і серед найвідоміших можна назвати твір Це було в Одесі. Але з-за різного соціального положення пара не могла бути разом.
Після розставання з Лілею, Маяковський був довгий час самотній, поки не зустрів Тетяну Яковлєву, але і ці відносини завершуються трагічно.
Останній обраницею поета стала Вероніка Полонська, хоча багато хто з оточення письменника говорили лише про їх дружніх відносинах. Незважаючи на це, поет присвятив вірш і їй, назвавши його Незакінчена.
В цілому любовна лірика Маяковського щира, душевна. Поет без сорому говорить про почуття, де оспівує оду своїм жінкам, і в цьому проявляється особливість його любовної лірики. Так, любов завдавала біль, залишаючи рани в серці, але при цьому вона змушувала творити. Завдяки любовній ліриці читач зміг зазирнути у внутрішній світ поета, який виявився дуже ніжний і багатий.
Тема поета і поезії в ліриці Маяковського
Дуже довго видатного письменника двадцятого століття вважали автором, який писав лише агітаційні та революційні листки. От тільки насправді Маяковський був різноплановим поетом. Незважаючи на те, що живе він у часи, коли революції змінюють одна іншу, коли радість змінюється репресіями, пише письменник і на тему любові, на тему природи, намагається зрозуміти в своїй творчості сенс буття. А ще в ліриці Маяковського зачіпається тема поета і поезії.
Дуже добре ця тематика розкривається у вірші На весь голос, де письменник узагальнює досвід поета і його роздуми про призначення своєї творчості. На думку Володимира Маяковського призначення поезії і поета — це постійне звернення до розуму людини і його духу. Письменник вважав, що поезія повинна спонукати людей бачити прекрасне навіть у звичайних речах, вона повинна змушувати думати, закликати людей до досконалості світу і себе самих. Як і багато інших письменників, Маяковський продовжує проповідувати важливість поезії і поета в житті людини.
Сатирична лірика Маяковського
Продовжуючи роботу над характеристикою лірики Маяковського, потрібно сказати і про сатиру, яка присутня на всіх етапах його творчості. Сатира займає одне з головних місць у його роботах. Спочатку це були пародійні гімни, в роки громадянської війни під шаржами і картинками він писав сатиричні невеликі підпису з яких склався цикл сатиричних творів, серед яких такі відомі, як Бюрократиада, Про гидоти, Прозасідалися. Там висміюються пристосуванці, бюрократи і підлизи. У своїх сатиричних образах поет торкається не тільки портрети політиків, але і в таких роботах, як Пліткар, Підлиза, Халтурник, розкриває пороки суспільства. Щоб краще передавати суть, Маяковський застосовує такі засоби сатири, як насмішка, сарказм, гротеск.
Революція в ліриці Маяковського
Як ми вже говорили, поет зачіпає різні теми в своїх роботах, серед яких неможливо не згадати тему революції в ліриці Маяковського. Та й чи можливо було пройти повз неї, коли живеш в епоху великих змін? Але якщо багато хто не розуміли, що несе їм революція, то Маяковський вірив у наступ світлих днів. При цьому, він вірив, що для того щоб змінилося суспільство, повинні були змінитися самі люди. Щоб прийти до світлого майбутнього кожен повинен був зламати себе зсередини.
У дореволюційних віршах письменник викриває пороки суспільства, він задихається серед порожніх людей, тому починає закликати всіх до змін. А революція 1917 року подарувала письменникові нову надію. Для нього переворот був не кінцем, а початком, тому і прославляє письменник революцію, закликаючи не зупинятися, а продовжувати рух вперед. Так з’являється Ода революції, де кожен рядок просочений енергією змін.
Розкриваючи тему революції, поет розглядає її з усіх сторін, і головне, він бачить не тільки ту революцію, що відбувається на вулицях і представлена гаслами і зіткненнями. Маяковський бачить революцію, що відбувається в душах людей. Цій темі автор присвячує свою роботу Наказ по армії мистецтва. Звичайно, рушійною силою всіх революцій був народ, але щоб за допомогою сили народної вершити революції, людей потрібно надихати, чим і повинні займатися поети і музиканти. І Маяковський на своєму прикладі показував потрібне ставлення до революції. Можливо, він занадто сильно звеличував ці події, видавав бажане за дійсність, але саме завдяки таким людям, як Маяковський, і відбуваються справжні революції не тільки в суспільстві, але й у свідомості.
