Бунін – унікальний письменник, якому вдавалося з особливим трепетом описати любов. Якраз на цю тему і була написана новела Легкий подих. Аналіз даного сюжетного розповіді дозволяє в повній мірі розібратися в даному дослідженні, а особливо корисна ця інформація виявиться для учнів 11 класу, що вивчають твір Легкий подих Буніна в рамках шкільної програми.
Легкий подих аналіз оповідання Буніна
Насамперед слід розглянути короткий аналіз оповідання Легкий подих. Написаний він був письменником в 1916 році. Надихнула його на написання цього твору прогулянка по кладовищу, де він побачив могилу ще зовсім молодої дівчини. Бунін був вражений настільки сильним контрастом. Адже в настільки похмурому, похмурому місці з фотографії на нього дивилася неймовірно красива особа з радісними, наповненими життя і щастям очима.
Якщо робити аналіз Легкий подих коротко, то головною темою в даному випадку є принадність молодості і особливий трагізм, пов’язаний з її безпечністю. В основі композиції не спостерігається строгої хронології, як і явно розставленої схеми. Розгортаються події саме на кладовищі, після чого вже йде розповідь про те, що ж привело до трагічної смерті дівчину.
Написано даний твір у жанрі новели. Розповідь в даному випадку сюжетний, досить короткий і створений в характерних рисах модернізму.
Тема і композиція
Необхідно почати аналіз Легкий подих Буніна слід з визначення його теми. Центральної в даному випадку тематикою є саме любов. Показано дане почуття через образ Олі Мещерської, життєрадісною, безпосередній і дуже привабливою особи.
Бунін бачить любов по-особливому і асоціює її з пристрастю. Вона шалена, всепоглинаюча і при цьому руйнівна. Цілком природно, що в оповіданні супутницею даного почуття є смерть. Адже гімназист Шеншин був готовий покінчити життя самогубством, страждаючи від того, що Оля не поділяє його почуттів. При цьому сама дівчина постраждала від дій коханця, який просто збожеволів. Саме в цьому і полягає неординарність любовної концепції автора.
Оля робить досить аморальні вчинки, але при цьому Бунін не засуджує гімназистку за них, не критикує її. Крім цього, він вказує на її позитивні сторони. Письменник захоплюється її жіночністю і красою, умінням бачити в житті виключно хороше. Причому, він вказує на те, що краса жінки полягає не в зовнішніх особливостях, а в здатності зачаровувати і надихати оточуючих. Якраз такий і є головна думка новели.
При аналізі твору Легкий подих не можна не згадати і про інших якостях Олі. Вона кілька поверхнева і вельми переймається. На думку автора, головною її проблемою є те, що її ніхто просто навіть не намагався навчити відчувати баланс між безтурботністю і прийняттям відповідальності за скоєні вчинки.
Саме це байдужість і призвело до загибелі головної героїні. Правда, навіть смерть не здатна знищити принадність молодості. Вона розсіюється і обов’язково буде відроджена. До такого висновку Бунін і приводить своїх читачів. Якраз тому після прочитання новели в душі не залишається важкого, неприємного осаду.
Аналіз оповідання Буніна Легкий подих також має на меті визначення його композиції. Вона в даному випадку вельми неординарна. Тут просто не простежується хронологія, відзначається контраст. На самому початку новели автор описує могилу гімназистки і тільки після цього переходить до розповіді про її ранніх дитячі роки. Після цього мова різко заходить про останньому зимовому періоді в житті дівчини.
Потім описується розмова Олі і керівниці гімназії. Саме з цієї бесіди читач дізнається про те, що дівчина знаходиться в любовному зв’язку з літнім офіцером. Відразу після цього стає відомо, що головну героїню вбили. У фіналі ж новели Бунін розповідає, як Оля говорила зі своєю подругою і ділилася особистою думкою про те, що таке краса жінки.
Саме за рахунок переміщення в часі, різкої зміни обстановки, письменник зміг створити відчуття якоїсь легкості і своєрідною відчуженості. Головною метою розповіді є передача безпосередності Олі. Події розвиваються неймовірно стрімко. Немає ніякої можливості провести їх аналіз. По суті, настільки швидко пролетіла і життя головної героїні. Вона ніколи не замислювалася про те, до яких наслідків можуть привести вчинені дії, жила тут і зараз, не думаючи про завтрашній день.
Новела спочатку є передбачуваною. У ній зовсім відсутнє кульмінація і розв’язка. Адже все вже відбулося. Юна дівчина мертва. Усвідомлюючи ж, що основні події вже відбулися, читач починає розбиратися в тому, що ж призвело до такого сумного фіналу.
Письменник навмисно руйнує в своїй розповіді причинно-наслідковий зв’язок. Автор спеціально вказує на те, що зовсім неважливо, чим керувалася дівчина, роблячи ті чи інші вчинки. Її доля вже вирішена. По суті, саме величезне бажання жити, шалена пристрасть і стали причиною смерті настільки привабливою і чарівною особи.
Жанр і засоби виразності
Роблячи аналіз оповідання Легкий подих, слід також визначити його жанрову приналежність. Даний твір є новелою, в якій письменникові вдалося в повній мірі висвітлити певну проблему. Незважаючи на те, що розповідь досить короткий, автор розвинув в ньому дуже захоплюючий сюжет, описав не тільки особливості життя головних персонажів, але і представив різні суспільні групи.
Бунін вважався прихильником модернізму. Природно, що він просто не зміг залишити в стороні цей напрямок. Тим більше, що саме в двадцятому столітті модернізм ставав все більш затребуваним. Цей напрямок проявляється в стислості самого сюжету, особливе значення символізму. Письменник максимум уваги видаляє деталей. Саме тому історія виявляється кілька роздроблена. Бунін показує реальність такою, як вона є, не прикрашає її. Природно, що все це ідеально відповідає модернізму з характерними рисами реалізму.
Легкий подих: зміст оповідання
В аналізі Легкий подих сенс назви має неймовірно важливе значення. З його допомогою Бунін показує на величезне бажання життя, вміння парити з особливою легкістю, не бачачи при цьому ніяких проблем. Адже головна героїня щиро раділа кожній миті свого короткого життя.
Сенс же самого твору Буніна набагато глибший. Автор піднімає питання про створення балансу між пристойністю і пристрастю. Він у творі дуже спірне. Адже чітко видно, що письменник відчуває симпатію до своєї героїні. Незважаючи на те, що вона виходить за рамки пристойності, віддається пристрасті, в ній письменник бачить прекрасні якості, зауважує природність і явне чарівність.
Правда, дівчина опиняється покарана за власну легковажність. При цьому покарання виявляється досить жорстоким. Їй доводиться віддати власне життя. Відповідно, піднімається також проблема, пов’язана зі свободою. У суспільстві існує чимало умовностей і вседозволеність в особистому житті є неприйнятною. Багато хто вважає, що це правильно, все саме так і повинно бути. При цьому іншим доводиться пригнічувати таємні бажання, що виникають в душі, приховувати їх. Для того ж, щоб досягти гармонії, слід шукати компроміс, а не просто приймати одну сторону, незважаючи на думку інших.
Крім того, тут же освячується і явна соціальна проблема. У провінційному містечку панує досить сумна, що не приносить радості атмосфера. Тут можна робити все, що тільки заманеться. Головне, щоб про це ніхто не дізнався.
В настільки спокійному місці людям просто нічим зайнятися. Як результат – вони просто починають обговорювати тих, хто вдається до пристрасті, аби втекти від настільки сірих рутинних буднів. Таких осіб засуджують.
Відносини, які панували в родині головної героїні, особливо не описуються. Проте, виходячи з сюжету, можна зробити висновок, що вони були далекі від ідеалу. Дівчина відчувала себе щасливою, але при цьому самотньою. Їй здавалося, що в усьому світі у неї немає жодної близької людини. Вона весь час була одна. Природно, що ніхто при цьому Олею просто не займався, чи не виховував її. Вона була кинута напризволяще. Саме тому її і чекала така доля. Адже якби хтось навчив її керуватися не тільки почуттями, а й розумом, життя дівчини могла б скластися зовсім інакше.