План
Введення
Образ Штольца у романі «Обломов» Гончарова – другий центральний чоловічий персонаж роману, який є за своїм характером антиподом Іллі Ілліча Обломова. Андрій Іванович виділяється на тлі інших персонажів своєю активністю, цілеспрямованістю, раціональністю, внутрішньої і зовнішньої силою — ніби він був «складений з костей, мускулів і нервів, як кровна англійська кінь». Навіть портрет чоловіка являє собою повну протилежність портрета Обломова. Герой Штольц позбавлений властивої Іллі Іллічу зовнішньої округлості і м’якості — його відрізняє рівний колір обличчя, легка смугловатость і відсутність будь-якого рум’янцю. Андрій Іванович приваблює своєю экстравертностью, оптимізмом і розумом. Штольц постійно спрямований у майбутнє, що наче підносить його над іншими персонажами роману.
За сюжетом твору Штольц – кращий друг Іллі Обломова, з яким головний герой знайомитися ще в шкільні роки. Мабуть, вони вже на той момент відчули один одного близького за духом людини, хоча їх характери і долі кардинально відрізнялися ще з юнацьких років.
Виховання Штольца
З характеристикою Штольца у романі «Обломов» читач знайомиться у другій частині твору. Герой виховувався в сім’ї підприємця-німця і російської збіднілої дворянки. Від батька Штольц перейняв весь той раціоналізм, строгість вдачі, цілеспрямованість, розуміння праці як основи життя, а також підприємницьку жилку, властиві німецького народу. Мати ж виховувала в Андрія Івановича любов до мистецтва і книг, мріяла бачити його блискучим світською людиною. Крім того, сам маленький Андрій був дуже цікавим і активним дитиною – йому хотілося дізнатися як можна більше про навколишній світ, тому він не тільки швидко вбирав усе, що прищеплювали йому батько й мати, але й сам не припиняв пізнавати нове, чому сприяла досить демократична обстановка в будинку.
Юнак не перебував в атмосфері надмірної опіки, як Обломов, а будь-які його витівки (зразок моментів, коли він міг на кілька днів піти з дому) сприймалися батьками спокійно, що сприяло розвитку його як самостійної особистості. Цьому багато в чому сприяв батько Штольца, який вважав, що в житті потрібно всього досягти власною працею, тому всіляко заохочував це якість в сина. Навіть коли Андрій Іванович повернувся після університету в рідне Верхлево, батько відправив його в Петербург, щоб той міг сам пробивати собі дорогу в життя. І це Андрію Івановичу чудово вдалося – на момент описуваних у романі подій Штольц був вже значущою фігурою в Петербурзі, відомої світської особистістю і незамінним людиною на службі. Його життя зображується як постійне прагнення вперед, безперервна гонитва за новими і новими здобутками, можливістю стати краще, вище і впливовішими інших. Тобто, з одного боку, Штольц повністю виправдовує мрії матері, ставши заможним, відомим у світських колах людиною, а з іншого, стає ідеалом свого батька – особистістю, стрімко будує свою кар’єру і досягають все більших висот у своїй справі.
Дружба Штольца
Дружба для Штольца була одним з важливих аспектів його життя. Активність, оптимізм і гострий розум героя залучали до нього інших людей. Однак Андрій Іванович тягнувся тільки до щирим, порядним, відкритим особистостям. Саме такими людьми для Штольца були душевний, добрий, умиротворений Ілля Ілліч і гармонійна, артистична, розумна Ольга.
На відміну від Обломова і друзів, які в Андрія Івановича шукали скоріше зовнішньої підтримки, реальної допомоги і здорового, раціонального думки, Штольцу близькі люди допомагали повернути внутрішню рівновагу і спокій, нерідко теряемое героєм в безперервній гонці вперед. Навіть та «обломовщина», яку Андрій Іванович всіляко засуджував в Іллі Ілліча і намагався видалити зі свого життя, так як вважав її руйнівним життєвим явищем, насправді приваблювала героя своєю одноманітністю, сонної розміреністю і безтурботністю, відмовою від суєти зовнішнього світу і зануренням в одноманітність сімейному, але по-своєму щасливого життя. Немов російське початок Штольца, отодвинутое тому активністю німецької крові, нагадувало про себе, прив’язуючи Андрія Івановича до людей з істинно російською ментальністю – мрійливим, добрим і душевним.
Любов Штольца
Незважаючи на винятково позитивну характеристику Штольца в «Обломові», його обізнаність практичних у всіх питаннях, гострий розум і проникливість, існувала сфера, недоступна для Андрія Івановича – сфера високих почуттів, пристрастей і бажань. Більш того, Штольц боявся і побоювався всього незбагненного розумом, так як не завжди міг знайти раціональне пояснення. Це відбилося і на почуттях Андрія Івановича до Ольги – здавалося б, вони знайшли справжнє сімейне щастя, знайшовши другу половинку, повністю розділяє погляди і прагнення іншого. Однак раціональний Штольц не міг стати «прекрасним принцом» Ольги, яка мріє бачити поруч дійсно ідеального чоловіка – розумного, активного, який відбувся в суспільстві і кар’єрі і при цьому чуйного, мрійливого і ніжно любить.
Андрій Іванович підсвідомо розуміє, що не може дати того, що Ольга любила в Обломові, і тому їх шлюб залишається швидше міцною дружбою, ніж союзом двох палаючих сердець. Для Штольца дружина була блідим відображенням його ідеалу жінки. Він розумів, що поруч з Ольгою йому не можна розслабитися, показати своє безсилля в чому-небудь, так як він може цим порушити віру дружини в нього як чоловіка, чоловіка та їх кришталеве щастя розіб’ється на дрібні осколки.
Висновок
На думку багатьох дослідників, образ Андрія Штольца у романі «Обломов» зображений немов начерками, а сам герой більше схожий на механізм, подібність живої людини. При цьому порівняно з Обломовим, Штольц міг би стати ідеалом автора, людиною-зразком для багатьох майбутніх поколінь, адже для гармонійного розвитку і успішного, щасливого майбутнього у Андрія Івановича було все – прекрасне всебічно виховання, цілеспрямованість і підприємливість.
У чому ж проблема Штольца? Чому він викликає швидше співчуття, ніж захоплення? У романі Андрій Іванович, як і Обломов, є «зайвою людиною» — особистістю, яка живе майбутнім і не вміє насолоджуватися радощами цього. Більш того, Штольцу немає місця ні в минулому, ні в майбутньому, так як він не розуміє справжніх цілей свого руху, усвідомлення яких у нього просто немає часу. Насправді всі його прагнення і пошуки спрямовані до заперечуваного і засуджуються їм «обломовщине» — осередку спокою й умиротворення, місця, де його приймуть таким, який він є, як це робив Обломов.
Тест по твору