Крилов написав дуже багато чудових байок, які є повчальними і серед них хотілося б виділити байку Крилова “Осел і соловей”, а щоб познайомитися ближче з сюжетом цієї байки, пропонуємо вивчити байку Крилова “Осел і соловей” в короткому змісті.
Крилов Осел і Соловей
Все починається із зустрічі осла і солов’я. Осел, побачив солов’я і йому захотілося послухати його спів, тому він і запропонував заспівати солов’я, а той послухав і сам би посудил “Велике ль справді твоє вміння”. Дерево було не важко заспівати для осла і він заспівав. Співав соловей на тисячу ладів, він і свистів, і клацав, і тягнув, і переливався. Пісня його була прекрасна. Поки він співав, все навколо завмерло: і річка, і пташки, і стада, і той же пастух заслухався.
Але, ось соловей закінчив свій спів. Осел, замість того, щоб похвалити солов’я, порівняв його з півнем, і порадив у півня повчитися співу. Не очікував соловей такого суду, розвернувся і полетів, лише б подалі від такого судді.
Мораль байки Крилова Осел і Соловей
Мораль ж байки Крилова звучить в кінці так: “Боронь боже нас від таких собі суддів”. Іншими словами говорить Крилов у байці про те, що не можна судити знання та вміння інших, якщо сам не в курсі справи, якщо сам не розумієш і не розбираєшся, наприклад, в співі. При цьому талановитим людям не варто звертати увагу на судження таких суддів, а в житті дуже часто талантам доводиться стикатися з суддями, які не розбираються в питанні, які дурні, як той осел. Талановитим людям не потрібно їх визнання, і подібно соловію, потрібно злетіти і йти до своєї мети далі, розвиваючи свій талант і домагаючись успіхів у житті.