Короткий зміст «Країна Муравия» Твардовського

Поема Твардовського «Країна Муравия» починається описом переправи на поромі, де кудись прямує народ. Тут же ми знайомимося з головним героєм Микитою Моргунком, який веде свою кінь, прощаючись з рідним домом, з «батьківськими місцями». Так починається твір Твардовського «Країна мурахи» та її короткий зміст, завдяки якому можна буде ближче познайомитися з роботою Твардовського «Країна Муравия» і зробити аналіз.

Поема Твардовського Країна Муравия

Микита мандрує і опиняється в одному селі, де влаштовано бенкет, як йому сказали, з нагоди весілля. Микиту запрошують до столу, але тут немає молодих, а у відповідь дізнається, що тут і поминки за тим, кого відправили на Соловки, і весілля одночасно. Микита опинився за столом серед гостей, де всі святкували і співали пісні. В сп’янілому стані Микита залишає гуляння і, сівши на коня, відправляється в шлях далі.

Проїхавши село, Микита їде дорогою, де його застає дощ, не припиняючи своєї подорожі, він їде в роздумах про те, наскільки вірний йому його кінь, без якого ніяк не обійтися, тому його береже як зіницю ока. По дорозі він вирішив заїхати до свого свояка, з яким вже двадцять років спілкується. За столом вони розмовляють про минуле, співають пісні, свояк вмовляє не їхати. Тут ми дізнаємося, що Микита одружився в 17, жив на хуторі, до колгоспу іти не хотів, от і відправився мандрувати.

У четвертій частині ми вже конкретно розуміємо, куди саме попрямував головний герой. Шукає він країну Муравию, про яку розповідав дід. Це та країна, де все своє. Все те, що побудуєш, те, що посадиш, все що досягнеш – все твоє. Ні колгоспів, ні «коммунии». Дід казав йому, що у всього є свій час і якщо до сорока не заживешь, то не заживешь і пізніше. Ось Микита і відправився в країну Муравию, щоб не залишитися жебраком.

По дорозі він зустрічає мандрівника, одягненого в рясу. Це був духовний служитель, якого до ручки розкуркулили. При зустрічі поп розповів про нелегку долю, про своїх знайомих служителів, які займаються, хто чим доведеться, він ходить по селах, адже комусь обвінчатися потрібно, а хтось хоче охрестити дитину. Пропонує з Микитою разом ходити, так як йому без коня складно, але у Микити своя дорога.

Далі по дорозі зустрілися старий зі старою, які жили собі, поживали, на відміну від інших, не вступаючи в колгоспи, поки не стався один випадок. Прибула вода і забрала їх додому. Протягом прибило будинок на садибі в колгоспі, де люди похилого віку і вирішили жити по-новому.

Микита Моргунок їде далі і чує серед народу з’явилася чутка, ніби Сталін їздить по селах, записуючи все собі в блокнот. Микита подумки думає про те, що б він запитав у Сталіна. І перш, поцікавився у нього, коли закінчиться «суетория». Розмовляючи в думках зі Сталіним, Моргунок просить залишити його в спокої, дати пожити в своєму хуторі самостійно, щоб його не чіпали, а далі він приєднається до колгоспів, але поки, йому б просто пожити для себе.

Ну а шлях триває. Микита їде і чує, як його покликали. Озирнувшись, Моргунок побачив колишнього сусіда з хлопчиком, які бродяжать зараз. Підібрав Микита їх, пригостив, а далі вони розмістилися на нічліг. У цей вечір Микита спав спокійно, адже сусід був поруч, але коли прокинувся, не знайшов коня. Сусід залишив хлопчика, а коня вкрав. Микиті нічого не залишалося, як взяти хлопчика з собою в Муравию. Моргунок впрягся і вони пішли.

Зайшли вони в одне поселення, де на них витріщалися, адже такого не бачив ніхто, щоб мужик у віз впрягся. Соромно було Микиті, але куди дінешся, треба йти, по боках вдивляючись і вишукуючи свого коня. Тут їх зупинили, призвели до сільради, перевіряли документи, цікавилися, чого мандрує, але відпустили. Пішов Микита далі своєю дорогою.

Пішов Микита до циган в табір, щоб ті повернули кінь. Виводили вони Микиті скакунів, але його Сірого серед них не було. На нічлігу Микиті промайнула думка про крадіжку. Він думав про те, що цигани в свій час крали ж коней, чому б тепер Микиті не вкрасти у них коня. Він вже й до сараях прийшов, але засоромився свого наміру, а тут ще й сторож. Словом, впрягся Микита знов до воза і пішов далі.

По дорозі Микита жартує, каже, що вже звик до своєї нової посади коня і тут вони бачать попа на коні, на тому самому Микитиному коні. Як не намагався наздогнати Микита коня, але піп дав галопу і поскакав.

Далі Микита потрапляє на базар, де намагається знайти свого коня. Але його ніде немає, зате він тут знаходить того самого сусіда, що вкрав коня. Зав’язалася бійка. Микита схопив колишнього сусід і хотів відвести його в сторону, але і цього разу його обдурив сусід. Він втік і Микита знову без коня і без злодія.

Далі Микита зустрічає хлопця, який їхав на тракторі. Він і взяв на буксир віз, що вже кілька днів їде без коня і тягне її за собою Микита. По дорозі Микита дізнається ч то в колгоспі і за гроші не знайти коня, хоча, хлопець радить Микиті йти на Острови, де є шкапи. Там і можна буде взяти коня.

Коли Микита потрапив у село Острова, то побачив життя безколхозную. Тут кожен жив для себе. І скрізь була розруха, люди ходили без діла. Микита хотів купити коня, але тут або не погоджувалися продавати, або пропонували дуже стару і сліпу кінь. Микита розмовляє з дідом, якого розповідає про свого коня. В кінці Микита каже, що так жити не можна і таке життя йому зовсім не хочеться.

Далі у творі Твардовського «Країна Муравия» і короткому змісті по главам Микита потрапляє в колгосп, де зовсім інше життя. Він йде на тік, де з задоволенням приступив до роботи. До нього приєднується чоловік, який виявився головою. Він і показав Микиті господарство.

Потім голова почав розповідати про своє життя, про те, як отримав поранення, як ділив землі, як йому погрожували, як був побитий місцевими багатіями, але віри своєї не втратив і цю віру і передав своєму синові, заповівши йому вірою і правдою служити радянській країні.

Далі Микита веде розмову зі сторожем, якому розповів про країні Муравии, але сторожу Микита здався диваком і повідав йому про мандрівника, який досі мандрує.
На ранок намічалося гуляння з нагоди весілля дочки сторожа. Йдуть гуляння, з усіх сторін лунають побажання молодятам. Моргунок запрошений в якості гостя і тут він бачить свого коня. Забувши про все, Микита побіг до свого коня.

І ось побачив багато на своєму шляху Моргунок, почав вже шлях назад, так як країни такий Муравии не знайшов. По дорозі зустрів того самого старого-паломника, який сказав, що немає Муравии, вона заросла травою. Треба жити в реальному світі і тепер Микита бачить лише одну дорогу – колгосп. На цьому і завершується поема Твардовського «Країна Муравия», історія створення якої припала на 1934-1936 рр. і це була п’ята книга цього автора.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: