Іван Бунін – перший російський письменник, поет і прозаїк, який був удостоєний Нобелівської премії з літератури. Це письменник, якому довелося більшу частину життя провести за межами Батьківщини, в еміграції. Але, давайте пройдемося по життю Івана Олексійовича Буніна, трохи ознайомившись з його короткою біографією для дітей.
Дитячі роки та освіта
Коротка біографія Буніна починається з народження майбутнього письменника. Сталося це в далекому минулому в 1870 році в сім’ї небагатого дворянина в Воронежі. Однак дитинство письменника пройшло в Орловській губернії (нині Липецька область), адже відразу після народження хлопчика батьки переїхали в родовий маєток.
Початкові знання отримував Іван будинку, і вже у віці восьми років почав писати свої перші вірші.
В 11 років Буніна віддають у гімназію в Єльці, де хлопчик закінчив чотири класи. Саму гімназію не вдається закінчити, адже не вистачало грошей на навчання, тому Бунін повертається додому. Він займається самоосвітою. У цьому йому допомагає старший брат, який пройшов з Іваном весь курс гімназії, вивчаючи з ним науки і мови.
Творчість та літературна діяльність
У віці 17 років Бунін не тільки пише, але й друкує свій перший збірник Віршів, де вірші стали більш серйозними. Вже перші роботи приносять популярність. Далі будуть збірники Під відкритим небом, Листопад, не менш відомі. За збірку Листопад Бунін отримує Пушкінську премію.
З 1889 року письменник їде в Орел, де працює кореспондентом. Далі Бунін переїжджає до Полтави, де працює статистом. Після того, як Іван Олексійович розійшовся з цивільною дружиною Варварою Пащенко, він їде в Москву. Там знайомиться з Чеховим і Товстим. Ці знайомства зіграли велику роль у подальшій долі письменника, залишивши значний відбиток у його творчості. Письменник друкує свої знамениті Антоновські яблука, Сосни, що виходять у Повному зібранні творів.
Революційні події не підтримуються письменником, який до самої смерті критикував більшовиків і їх владу. Революція і стала причиною еміграції.
Еміграція письменника
У 1920 році письменник виїхав до Франції, де проживає до останніх своїх днів. Це була його друга Батьківщина. Будучи у Франції, письменник продовжує створювати свої твори. У 1893 році виходить той самий автобіографічний роман Життя Арсеньєва, за що він і отримав Нобелівську премію.
Під час Другої світової письменник знаходиться на орендованій віллі в Грасі, де пише багато антивоєнних робіт, де підтримує радянську армію. Після війни, незважаючи на думки про повернення в Росію, він так і не повернувся в рідні краї.
Бунін помер у Парижі в 1953 році, залишивши нам безліч чудових робіт. У Франції і був похований.
Цікаві факти
Вивчаючи життя Буніна і його біографію, варто згадати цікаві факти з її особистого життя. Перша любов Буніна – Варвара Пащенко. З нею вони жили в цивільному шлюбі, але сім’я не склалася і вони розійшлися. Невдалим був шлюб з Анною Цакні, з якою вони повінчалися. У них був спільний дитина, який помер у віці п’яти років. Після смерті дитини шлюб протримався недовго. Пара розпалася.
Тільки з другої законною дружиною Бунін прожив до кінця своїх днів. Це була Віра Муромцева, якій Бунін зраджував, але повертався. Віра ж простила його і прожила з ним до останнього його подиху.
Саме з Вірою Бунін відправляється у свою першу подорож по різних країнах. Це були Сирія, Палестина і Єгипет. Далі будуть й інші країни, будуть подорожі по Європі, після чого письменник і зовсім уежет зі своєї країни.
Бунін – перший письменник-емігрант, якого друкують в СРСР.
Це письменник, який став першим серед російських письменників, які отримали Нобелівську премію. Частину грошей він роздав бідним письменникам, другу частину, за деякими відомостями, письменник вклав в мутна справа, зрештою залишившись без грошей.