Казки Любові Федорівни Воронкової

Любов Федорівна Воронкова вміла передати у своїх творах відчуття польоту, спрямованості до мрії. Деколи це тільки намічається найтоншими, ледь вловимими штрихами, часом створює ясний, дзвінкий рефрен: “Гуси-лебеді, киньте, киньте мені по пір’їнці”. Мотив гусей-лебедів як порив до мрії і вираження любові до природи проходить через усю творчість письменниці, повторюючись і варіюючись.

Любов до природи, до всього живого на землі об’єднує і ріднить такі несхожі її книги, як “Шурка”, “Дівчинка з міста”, “Сонячний день”, “Федько і Данилко”, “Чарівний берег”. Саме ця любов привела до того, що місцем дії своїх книг Воронкова найчастіше обирає не місто, а село і герої її книг, як правило, сільські діти. То це Шурка з книжки оповідань про активних хлопців – помічників старшим.

То жвава Оленка, яка любить своє село і в сонячні літні дні, і в сніжну зиму. Юним читачам книг Воронкової запам’ятовуються і віддані один одному Федя і Данилка з колгоспу в Криму, і Льоня з Альошкою, що охороняють колгоспне стадо качок. Образи хлопців, створені Воронкової, запам’ятовуються, тому що вони намальовані соковитими, яскравими фарбами, неповторно індивідуальні.

Л. Воронкова знаходить переконливі слова, сюжетні деталі, ситуації, які допомагають читачеві зрозуміти, як відбувається в душі дівчинки відтавання, як важко їй вимовити вперше дороге слово “мама”, звертаючись до жінки, яка взяла її в сім’ю. Горе втрати рідної матері ще не выплакано, серце не відразу отогрелось, і кожен раз, коли потрібно звернутися до Одарки, Валентинка ніяк не називає її, просто попросить що-небудь, і все. І в той же час дівчинка мучиться, усвідомлюючи, що завдає тяжку образу полюбила її Дарині, розуміючи, що ця жінка “її дочки взяла” і потрібно називати її мамою. Але довго ще застряє рідне слово в горлі.

Тільки навесні по-справжньому відійшло серце дівчинки – вона принесла Дарині проліски, “підійшла і простягнула їй жменю свіжих блакитних квітів, ще блискучих, ще пахнуть лісом: “Це я тобі принесла… мама”. Ні в чому не полегшує оповідання письменниця, тому кожен новий штрих переконує в її вірності життєвій правді, кожен сюжетний поворот підтверджує, що Валентинка знайшла справжню сім’ю і їй буде добре з матір’ю Дариною, з маленьким братом Романком, з пустотливою сестрою Таиской.

Повість “Дівчинка з міста” стала етапним твором Л. Воронкової. Написана в роки Великої Вітчизняної війни, вона справила вплив і на післявоєнний творчість письменниці, допомогла знайти вірний шлях до читачів. Для Л. Воронкової характерно звернення до хлопців різного віку. Вона талановито пише для середніх і старших школярів (“Алтайська повість”, “Старша сестра”, “Особисте щастя”).

Але, мабуть, найбільш теплі, задушевні твори звернені до дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, такі, як цикл повістей “Сонячний день”, “Гуси-лебеді”, “Федько і Данилко”, “Чарівний берег”. “Сонячний Ще до війни були задумані письменницею деньок” пригоди двох дівчаток – подружок Тані і Оленки. Після війни задум здійснився в цілому циклі книг: “Сонячний день”, “Сніг іде”, “Золоті ключики”, “Подружки йдуть в школу”, “Командир зірочки”.

У цих книгах яскраво проявилися основні особливості майстерності Л. Воронкової, що характеризують її звернення до маленьким дітям; багатство і різноманітність емоцій дитини передаються простими, звичайними, але єдино вірними словами; сюжет творів здається на перший погляд безыскусственным, але глибоко відображає складну правду життя.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам