План
Введення
«Тихий Дон» — найбільш значне твір М. А. Шолохова. Саме в цьому романі повною мірою розкрився талант письменника. За словами А. Н. Толстого, «В «Тихому Доні» він розгорнув епічне, насичене запахами землі, мальовниче полотно з життя донського козацтва. По мові, сердечності, людяності, пластичності, — твір загальноросійське, національне, народне».
Початок роботи над «Донщиной»
Початком історії написання роману вважається середина двадцятих років минулого століття. Саме в цей час, працюючи над «Донськими розповідями», Шолохов вирішує написати про те, як складно складалася доля донського козацтва перед революцією 1917 року. У 1925 році письменник приїжджає на Дон, щоб повністю занурившись в атмосферу козацького побуту, розпочати роботу над твором.
Спочатку письменник називає роман «Донщина» і пише близько 100 сторінок книги. Тут Шолохов розповідає, як козаки брали участь у поході генерала Корнілова на Петроград. Але потім розуміє, що події, близькі і зрозумілі йому самому, навряд чи зможуть знайти відгук у душі читачів, далеких від життя донських хуторів. Письменник залишає роботу і замислюється над написанням більш масштабного твору, що включає в себе не тільки розповідь про революції, але і про події, які передували їй. Він відчуває необхідність дати розгорнуту картину життя донського козацтва, починаючи з мирного, передвоєнного часу, проаналізувати причини, що спонукали козаків брати участь у революційних подіях, виділити долі найбільш значних персонажів. Шолохов змінює назву роману «Тихий Дон» і починає роботу над новою книгою.
«Тихий Дон» — нова ідея письменника
У 1926 році Шолохов остаточно вирішує для себе, як буде виглядати новий твір. З цього моменту він починає збирати для нього фактичний матеріал та поселяється в станиці Вешенської. Історія роману «Тихий Дон» отримує своє продовження. У 1927 році письменник визначає, що книга буде складатися з 9 частин і охоплювати події з 1912 по 1922 рік.
Михайло Олександрович, що виріс серед козаків, потрапляє в рідну стихію. Для нього, як ні для кого іншого, була зрозуміла психологія оточуючих його людей, знайомі їх побут і моральні цінності. Тим не менш, письменник не покладається лише на власні знання. Він відвідує архіви Ростова і Москви, знайомиться з козачим фольклором, розмовляє з жителями сусідніх хуторів, записує спогади учасників Світової та Громадянської воєн.
Хоча автор багато разів переробляв текст роману, робота над першими трьома частинами була завершена досить швидко, вже до серпня 1927 року. У короткий термін автор пише і п’яту частину другої книги, що розповідає про події революції та Громадянської війни. Проте зовнішні несприятливі обставини змушують Шолохова значно знизити темп роботи. Над третьою книгою автор працює чотири роки, а щоб закінчити останню, четверту частину твору, йому знадобилося шість років.
В процесі створення «Тихого Дону» Шолохов виступає не тільки як чудовий художник слова. Він проявляє себе і як історик і публіцист, насичуючи текст багатим фактичним матеріалом. У другій книзі роману докладно і яскраво зображуються такі значні події історії, як лютневий переворот, корніловський заколот, Жовтнева революція і Громадянська війна. Щоб надати зображуваним подіям більшу достовірність, автор включає в оповідання тексти документів, листівок, листів і відозв. З’являються на сторінках роману та історичні особи, наприклад: Корнілов, Подтелков, Чернецов, Каледін, Краснов. За підрахунками дослідників, в загальній складності в «Тихому Доні» присутній понад 250 реально існуючих людей, які органічно вписуються в загальний оповідання, поряд з вигаданими персонажами.
Суперечки навколо роману «Тихий Дон»
Перші дві книги романа, видані в 1928 році, принесли Шолохову неймовірний успіх. З усієї країни йому приходили листи. Його запрошували на виступи. Але вже на наступний рік ситуація різко змінилася. З’явилися сумніви в тому, що настільки молодий автор здатний створити такий твір художньої сили. Стали говорити про те, що письменник знайшов записки вбитого білого офіцера і видав їх за свою працю. Михайлу Олександровичу доводиться збирати комісію, щоб відстояти своє право на авторство. Змінюють своє ставлення до «Тихого Дону» і критики, звинувачуючи Шолохова в тому, що він виявив занадто багато співчуття до білим і не завжди представляв у благовидном світлі червоних. З «пролетарських» письменників його «розжалували» в «селянські».
В історії створення «Тихого Дону» Шолохова з’являється дуже складний етап. Автор прагне донести до читача роман в незмінному вигляді, але натикається на нездоланні перешкоди. Так, у 1930 році Олександр Фадєєв, який зайняв місце видавця «Жовтня», відмовляється друкувати 6 частину роману, якщо Григорій Мелехов не примкне до червоноармійців. Відмовляють Шолохову у виданні і 31 року. Тільки особиста вказівка Сталіна рятує продовження роману від забуття.
Незважаючи на всі перешкоди і удари долі Шолохову вдалося благополучно закінчити і видати твір повністю. У 1941 році письменник отримав за неї Сталінську премію, а в 1965 році став Нобелівським лауреатом.
Висновок
Як бачимо, у «Тихого Дону» історія створення була не з легких. Тим не менш, роман здобув світову популярність і користується заслуженою любов’ю читачів багатьох країн. Як зазначав Р. М. Марков, «Шолохов створив галерею образів, які по силі своєї виразності, художницької цінності встали в один ряд з самими чудовими образами світової класики всіх часів».
Тест по твору