Творчість Горького надзвичайно багато і суперечливо. Письменник, драматург, публіцист, громадський діяч, М. Гіркий зіграв величезну роль в історії російської суспільного і культурного життя. Про популярність письменника говорить наступний факт: за результатами соціологічного опитування тих років Горький разом з Л. Н. Товстим і Т. Едісоном (американським винахідником) увійшов до трійки “найбільших сучасників планети”.
Перше оповідання “Макар Чудра” був опублікований у тифліській газеті “Кавказ” від 12 вересня 1892 року. Вперше автор підписався псевдонімом Максим Горький. Цією розповіддю починається романтичний період у творчості письменника. Читаємо в одному з листів Горького до А. П. Чехова: “Право – настав час потреби в героїчному: всі хочуть збудливого, яскравого, такого, знаєте, щоб не було схоже на життя, а було вище її, краще, красивіше. Обов’язково потрібно, щоб теперішня література трошки початку прикрашивать життя, і, як тільки вона це почне, – життя прикрасится, тобто люди заживуть швидше, яскравіше”. Саме такі твори письменник створює в романтичний період своєї творчості. Це “Стара Ізергіль”, поема “Дівчина і смерть”, “Пісня про Сокола”, “Пісня про Буревісника” та ін Одним з кращих творів цього періоду є оповідання “Стара Ізергіль”, написаний у 1895 році і надрукований в трьох квітневих номерів “Самарської газети”. В оповіданні відбилися враження Горького про подорож по південній Бессарабії. Самому письменникові розповідь надзвичайно подобався. “Видно, нічого не напишу я так струнко і красиво, як “Бабу Ізергіль”, – писав він Чехову. Назви романтичних творів Горького часто пов’язані з іменами головних героїв. Макар Чудра і Ізергіль, їх іменами названі два кращих оповідання письменника, не просто герої оповідання, вони ще й оповідачі.