Історія створення поеми «Мцирі», відомої романтичної поеми М. Лермонтова, могла б сама по собі послужити сюжетом для повісті. Задум написати поему про юного ченця, погибающем в неволі монастиря, з’являється в поета ще в юності. У щоденнику сімнадцятирічного Лермонтова ми читаємо такі рядки: «Написати записки молодого ченця 17-ти років. З дитинства він у монастирі, крім священних книг, нічого не читав. Страсна дума таїться – Ідеали». Але знадобилося досить багато часу, майже 10 років, щоб задум поета втілився. Найскладнішим виявилося знайти ті ідеали, за які міг би загинути герой.
У 1830 році Лермонтов пише невелику поему «Сповідь». У ній герой-чернець засуджений на кару за любов. Через кілька років поет створює ще одну поему, «Боярин Орша». Її герой також вихованець монастиря. Однак ці ранні розробки (пізніше включені в текст «Мцирі») не могли задовольнити Лермонтова. Головне твір ще чекало його попереду.
Наступним етапом в історії створення «Мцирі» стають враження Лермонтова від природи Кавказу. Кажуть, що всі ми родом з дитинства – і великий поет не стає винятком. Ще дитиною, бабуся привозить його на Кавказ лікуватися. Тут він знайомиться з величною природою, слухає гірські легенди. Одна з таких легенд, кавказькі перекази про юнака та тигрі, пізніше з’явиться в «Мцирі» у сцені битви з барсом.
Ставши дорослим, Лермонтов знову повертається на Кавказ, і спогади дитинства спалахують перед ним з новою силою. Особливо вражає його стара Військово-грузинська дорога. «Стара військово-грузинська дорога, сліди якої видно і понині, своїми красотами і цілою низкою легенд особливо вразила поета. Легенди ці були йому відомі вже з дитинства, тепер вони поновилися в його пам’яті, вставали в його фантазії, зміцнювалися в пам’яті разом з то могутніми, то розкішними картинами кавказької природи». Так пише про враження поета його перший біограф, П. А. Висковатов. Милуючись цією дорогою, Лермонтов ще й не знає, що на неї його чекає зустріч з його героєм…
Історія героя Мцирі примітна тим, що Лермонтову судилося зустрінеться з ним наживо. Про цю подію згадували відразу два родича поета – його двоюрідний брат А. П. Шан-Гірей і родич по материнській лінії, А. А. Хастатов. За їх словами, у 1837 р., подорожуючи по Військово-грузинській дорозі, поет зустрівся з літнім ченцем, вірніше з монастирським служкою. Вони розговорилися. Так Лермонтов дізнався про життя ченця – той був останнім з монастиря поблизу Мцхеті. Зовсім маленького, його привіз в монастир російський генерал Єрмолов. Хлопчик був хворий і не зміг продовжувати шлях. Коли чернець виріс, він не раз намагався втекти, бо сумував по будинку. Одна з таких спроб ледь не коштувала йому життя. Після довгої хвороби чернець все ж таки змирився і прийняв рішення залишитися при монастирі.
Щира розповідь не міг не справити на Лермонтова враження. Поєднавши почуте від ченця зі своїми більш ранніми начерками, поет створює остаточний варіант поеми. Цікаво, що він практично не змінив розказаного ченцем, за винятком однієї ключової деталі. Герой «Мцирі» не може змиритися з монастирем, це залишається для поета найбільш важливим. Так народжується романтичний твір «Мцирі».
У літературознавців існують сумніви в точності поетичної легенди про створення «Мцирі», викладеної все тим же Висковатовым. Одне, принаймні, точно не викликає сумнівів – така історія цілком могла статися в той час. Війна Росії з Грузією послужила причиною для появи безлічі дітей-полонених, що відрізняються невгасимою любов’ю до свого краю. Відомий і ще один схожий випадок, який також напевно був знайомий Лермонтову: сумна історія художника П. З. Захарова. Він, по народженню чеченець, також був захоплений в полон росіянами. Все той же генерал Єрмолов привіз його в Тифліс, де він і виріс.
Зрозуміло, яка з історій не лежала насправді в основі поеми, потрібен був величезний поетичний талант, щоб перетворити її з простої розповіді про воєнні події в геніальну поему. Створення «Мцирі» Лермонтова вимагало від нього багатьох років натхненної праці, а їх результат захоплює читачів і понині
Тест по твору