Прем’єра комедії відбулася 19 квітня 1836 року. Був присутній сам імператор Микола I. Гоголь був засмучений побаченим: задум комедії не був зрозумілий ні акторами, ні глядачами. Під час подання комедії Гоголь зауважив, що “початок четвертого акту блідо і носить ознака якийсь втоми”. Гоголь прислухався до зауваженням одного з акторів про те, “що не так спритно, що Хлестаков починає перший просити грошей у борг і що було б краще, якби чиновники самі йому запропонували”.
Остаточна редакція комедії відноситься до 1842 році. “Ревізор”, поставлений на сцені і опублікований в пресі, викликав численні і суперечливі відгуки. Гоголь відчував потребу пояснити сенс своєї комедії. Словом, це був той самий “російський чисто анекдот”, який був потрібний Гоголю для втілення його задуму.
До постановки п’єса була допущена далеко не відразу і лише після того, як В. Жуковському особисто довелося переконувати імператора в благонадійності комедії. Всім дісталося, а мені – більше всіх”. Навіть якщо ці слова і не були сказані в дійсності, це добре відображає, як публіка сприйняла сміливе творіння Гоголя.
Як бачимо, історія створення п’єси “Ревізор” свідчить про те, що написання цього твору далося автору не так-то легкий, віднявши у нього чимало як сил, так і часу. Роботу над п’єсою Гоголь почав восени 1835 року. Традиційно вважається, що сюжет був підказаний йому А. С. Пушкіна. Здавалося, Гоголь і дбав тільки про те, як би вникнути в предмет, для нього самого новий, і як би точніше передати власне враження. Собственноручный малюнок Гоголя до останньої сцені Ревізора.
У комедії “Ревізор” фактично позитивних героїв немає. Їх немає навіть поза сценою і поза сюжету. Рельєфне зображення образу чиновників міста і насамперед городничого, доповнює сатиричний сенс комедії. Але Микола I вирішив по-своєму боротися з комедією. Гоголь був розчарований громадськими течіями і невдалої петербурзької постановкою комедії і відмовився брати участь у підготовці московської прем’єри.
Бути може, у перший раз за всі ті вісім десятиліть, що налічує сценічна історія “Ревізора”, – на російській сцені явлений, нарешті! Вставки запозичувалися не лише з первинних редакцій п’єси, але і з інших творів Гоголя.
Розширені були образи Авдотьї та Парашки – прислуги в будинку городничого. Комедія мала значний вплив на російську літературу в цілому і драматургії зокрема. Сучасники відзначали її новаторський стиль, глибину узагальнення і опуклість образів. Твором Гоголя відразу після перших читань і публікацій захоплювалися Пушкін, Бєлінський, Анненков, Герцен, Щепкін. Історія створення цієї п’єси пов’язана з ім’ям Пушкіна. І, за свідченням Гоголя, Пушкін дійсно підказав новий сюжет, розповівши історію про якогось пана, який в провінції видав себе за важливого петербурзького чиновника.
Але при всій своїй типовості і комічності історія з уявним ревізором в сутності не містила в собі нічого примітного. А ось під пером Гоголя вона розгорнулася в найширшу “смехопанораму”, що охопила чи не всі тогочасне суспільство. Один з літературних критиків того часу писав: “…помиляються ті, які думають, що ця смішна комедія, і тільки. Незважаючи на очевидний успіх прем’єри “Ревізора” на сцені Александрінського театру, Гоголь своєю п’єсою був незадоволений.
Про те, коли письменник почав працювати над створенням комедії, дослідники не можуть дати точної відповіді, як і не сходяться в одній думці. Пропонуємо читачеві ознайомитися з народженням нетлінної класики і зануритися в світ геніального письменника Миколи Васильовича Гоголя.
Саме батько прищепив юному Миколі любов до літератури, і почасти історія створення “Ревізора” та інших геніальних творів Гоголя почалася саме тоді, коли Микола був дитиною. Мати Миколи Васильовича Гоголя, Марія Іванівна, була вдвічі молодша за свого чоловіка. Обговорити це він вирішує з Олександром Сергійовичем Пушкіним, і той, у свою чергу, розповідає йому історію-анекдот про лже-ревізора, який прибув у місто Устюжна і хвацько обібрав всіх його жителів.
Суттєві зміни в текст комедії були внесені в 1836 році, в період постановки “Ревізора” на сцені Александрінського театру в Петербурзі. З глибокого сенсу, вкладеного в п’єсу, не було нічого вилучено. Комедію прийняли за звичайний водевиль2. При підготовці другого видання комедії “Ревізор” перші чотири явища цього акту були перероблені. Майже всі присутні були в захваті від п’єси. Однак історія “Ревізора” була ще далека від завершення.