Перший план не став основою задуманого твору – явно бракувало фактичного матеріалу. Але Пушкін продовжував розмірковувати про Шванвиче; його найбільше непокоїло обґрунтування переходу дворянина на бік Пугачова, і у вересні 1832 року він записує новий план.
Характерна особливість цього плану – перенесення подій в провінцію, в краю, близькі до місця повстання. Це дозволяло описати зустріч молодого Шванвича з повсталими: “Шванвичь зустрічає розбійника вожатого – вступає до Пугачову”. Мотивується і перехід – протест Шванвича проти свавілля воєводи, який хоче насильно видати заміж дочку за нелюба.
Шванвич, перейшовши до Пугачову, “керує зграєю, є до Мар’ї Ал. – рятує сім’ю і всіх”.
Але і за новим планом робота над романом не було розпочато, цьому завадили несподівані обставини. У вересні Шевченко виїхав до Москви, де, зустрівшись зі своїм приятелем Нащокиным, розповів йому про новому задумі. Нащокін, зі свого боку, познайомив одного з відомою: йому історією білоруської дворянина Островського, у якого багатий сусід беззаконно “відсудив” землю.
Островський, у відповідь на образу, очолив залишилися з ним селян і почав мстити оточуючим поміщикам і чиновникам. Сюжет цей зацікавив Пушкіна – він переконливо розкривав спільність інтересів покривдженого й ображеного владою дворянина Островського і його кріпаків. У жовтні Пушкін вже приступив до написання роману “Дубровський”. І сюжет про Шванвиче був відкладений.
Але не забутий.
Але до роботи Пушкін не приступав; він розумів, що достатнього фактичного матеріалу про повстання у нього не було: він не знав, як і чому історичний Шванович перейшов на бік Пугачова, чим був зумовлений цей надзвичайно знаменний факт. Виникла необхідність ретельного вивчення документів повстання.
У перших числах лютого 1833 року Пушкін звертається з проханням до військового міністра А. В. Чернишову дозволити йому познайомитися в архівах військового міністерства з документами другої половини XVIII століття. Перші матеріали з канцелярії Чернишова Пушкін отримав в кінці лютого. Вивчення їх дало можливість внести суттєві зміни в задум роману про дворянина-пугачевце.
Пугачову було тимчасовим, а присяги – вивертом: при першій нагоді вони поверталися в урядові війська. Дана обставина рішуче спростовував початковий план Пушкіна зобразити Шванвича як дворянина-пугачевца, який перейшов на бік повсталих з ідейних міркувань (здає фортеця Пугачову, стає його “спільником”). Згодом зібрані матеріали остаточно прояснили, хто насправді був Шванвич: офіцер, “перебував у команді Чернишова, мав легкодухість пристати до Пугачову, і нерозумно йому служити”.
У нових матеріалах увагу Пушкіна привернуло прізвище Башарина – армійського офіцера, який потрапив у полон і помилуваних Пугачовим за клопотанням солдатів, які заявили, що “він був до них добрий і в солдатських потреби їх не залишав”. Башарин служив Пугачову. Але, вірний фактами, Пушкін залишає думка написати історію дворянина-пугачевца. У березні 1833 року він пише новий план, в якому місце Шванвича займає Башарин.
Його біографія змінюється – він, як і інші офіцери, тільки в эеменно буде знаходитися у Пугачова і при зручному випадку повернеться “до своїх”.
Ось як виглядав новий план: “Башарин батьком своїм привезений до Петербурга і записаний у гвардію. За пустощі засланий в гарнізон. Помилувано Пугачовим при взятті фортеці, зроблений ним в капітани і відряджений з окремою партією в Синбірськ під начальством одного з полковників Пугачова.
Він спаса свого, що його не впізнає. Є до сону, який бере його до себе; відрізняється проти Пугачова. Прийнятий знову в гвардію.
Є до батька в Москву – йде з ним до Пугачову”.
Знайомство з безпосередніми документами повстання призвело не тільки до зміни головного конфлікту майбутнього історичного роману, але і викликало у автора бажання дослідити всі обставини, пов’язані з цим великим подією російської історії. | Потрібно було зрозуміти причини повстання, становище кріпосних селян та козаків, політичну і соціальну програму заколотників, характер їх військових дій і перетворень, що здійснювалися на великих зайнятих ними територіях. Новий план вимагав з’ясування багатьох питань, безпосередньо пов’язаних з повстанням Пугачова, Пушкіну невідомих. Тому план роману довелося знову відкласти – Пушкін з незвичайною швидкістю почав писати “Історію Пугачова”.