Істинний і помилковий патріотизм у романі «Війна і мир» твір по темі

План

  • Війна – випробування характеру особистості
  • Художній прийом порівняння
  • Уособлення справжнього патріотизму
  • Помилковий патріотизм у творі

Колосальне прозове полотно «Війна і мир», відбило з неймовірною щирістю і правдивістю реальні картини життя народу у вирі складних подій перших десятиліть XIX століття, стало одним з найважливіших творів у вітчизняній літературі. Своє високе значення роман заслужив завдяки серйозність проблематики. Істинний і помилковий патріотизм у романі «Війна і світ» – одна з центральних ідей, актуальність якої не проходить через більш 200 років.

Війна – випробування характеру особистості

Незважаючи на розгорнуту систему персонажів твору, його головним героєм є російський народ. Як відомо, свої справжні якості люди виявляють, опинившись у складних життєвих ситуаціях. Немає нічого більш страшного і відповідального як для окремої людини, так і для нації в цілому, ніж війна. Вона подібно до чарівного дзеркала здатна відобразити справжнє обличчя кожного, зірвавши маски облуди і псевдопатріотизму одних, підкреслити героїзм, готовність до самопожертви заради громадянського обов’язку інших. Війна стає своєрідним випробуванням для особистості. У романі російський народ зображений у процесі подолання цього випробування у вигляді Вітчизняної війни 1812 року.

Художній прийом порівняння

В ході зображення війни автор вдається до прийому порівняльного зіставлення настроїв і поведінки як військових, так і світського суспільства, порівнюючи 1805-1807 років, коли бої відбувалися за межами Російської Імперії, з 1812-му – періодом вторгнення французів на територію держави, яка змусила народ піднятися на захист Вітчизни.

Головним художнім прийомом, яким автор майстерно оперує у творі, є антитеза. Метод протиставлення автор використовує і в змісті роману-епопеї, і в паралельному веденні сюжетних ліній, і в створенні персонажів. Герої твору протиставляються один одному не тільки своїми моральними якостями та вчинками, але і своїм ставленням до громадянського обов’язку, проявом істинного і помилкового патріотизму.

Уособлення справжнього патріотизму

Війна торкнулася різних верств населення. І багато хто намагається внести свою лепту у справу спільної перемоги. Селяни і купці спалюють або роздають своє майно тільки для того, щоб воно не дісталося загарбникам, москвичі і жителі Смоленська покидають свої будинки, не бажаючи перебувати під гнітом ворога.

З особливим проникненням і гордістю створює Лев Миколайович образи російських солдатів. Героїзм і відвагу вони продемонстрували в епізодах бойових дій під Аустерліцем, Шенграбеном, Смоленськом і, звичайно ж, на Бородінському битві. Саме там проявилося незрівнянне мужність простих солдатів, їх любов до Батьківщини і стійкість, готовність пожертвувати власним життям заради свободи та Батьківщини. Вони не намагаються виглядати героями, підкреслити свою завзятість на тлі інших, а лише намагаються довести свою любов та відданість Вітчизні. Мимоволі у творі читається ідея про те, що справжній патріотизм не може бути показним і позерским.

Одним з найяскравіших персонажів, що уособлює справжній патріотизм у романі «Війна і мир», є Михайло Кутузов. Призначений головнокомандувачем російським військом всупереч царській волі він зумів виправдати покладений на нього довіру. Логічність його призначення найкраще пояснюється словами Андрія Болконського: «Поки Росія була здорова, гарний був Барклай де Толлі… Коли Росія хвора, їй потрібна своя людина».

Одне з найскладніших рішень, яке довелося прийняти Кутузову під час війни, – це наказ про відступ. Тільки далекоглядний, досвідчений і глибоко патріотичний полководець міг взяти на себе відповідальність за таке рішення. На одній чаші ваг була Москва, а на іншій – вся Росія. Як справжній патріот, Кутузов приймає рішення на користь всієї держави. Свій патріотизм і любов до народу продемонстрував великий полководець і після вигнання загарбників. Він відмовляється воювати за межами країни, вважаючи, що російський народ виконав свій обов’язок перед Вітчизною, і більше немає сенсу проливати кров.

Особлива роль у творі відведено партизанам, яких автор порівнює з дубиною, «піднялася з усією своєю грізно і величною силою і, не питаючи нічиїх смаків і правил, гвоздившей французів, поки не загинуло все нашестя».

Дух щирої любові до рідної землі і державі властивий не тільки військовим, але і мирному населенню. Купці роздавали свій товар безкоштовно, щоб загарбникам нічого не дісталося. Сім’я Ростових, незважаючи на близившееся розорення, надає допомогу пораненим. П’єр Безухов вкладає свої кошти у формування полку і навіть робить спробу вбити Наполеона, незважаючи на наслідки. Патріотичні почуття властиві і багатьом представникам дворянського стану.

Помилковий патріотизм у творі

Однак не всім героям твору знайомі щирі почуття любові до Батьківщини і поділ народного горя. Справжнім борцям із загарбниками Толстой протиставляє помилкових патріотів, які продовжували шикарне життя в салонах, відвідували бали і говорили мовою загарбника. До лжепатриотам автор відносить не тільки світське суспільство, а й більшість офіцерського складу російської армії. Багато з них ради війні як способу отримання орденів і кар’єрного зростання. Автор викриває велику частина офіцерства, яке тулиться в штабах і не бере участь в битвах, прикриваючись простими солдатами.

Прийом антитези в зображенні награного і справжнього патріотизму є однією з ідейних ліній роману-епопеї «Війна і мир». На думку автора, справжні почуття любові до рідної землі продемонстрували представники простого народу, а також ті дворяни, які пройняті його духом. Ті, кому немає спокою в хвилини загального горя, і відображають щиру любов до Батьківщини. Ця ідея є однією з основних у творі, а також у творі на тему «Істинний і помилковий патріотизм у романі «Війна і мир». Дане переконання автор зображує через думки П’єра Безухова, який усвідомлює, що справжнє щастя в єдності зі своїм народом.

Тест по твору

print

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь