Одним з найбільших творів російської літератури вважається роман Достоєвського Ідіот. Його можна назвати справжнім шедевром. Правда, для того щоб зрозуміти, що саме хотів донести автор до читача, слід провести творіння Достоєвського Ідіот аналіз.
Аналіз роману Достоєвського Ідіот
Роблячи аналіз твору Ф. М. Достоєвського Ідіот, перш за все слід почати з історії його створення. Роботу над ним автор почав навесні 1867 року. Поштовхом до його написання стало гучне справу Умецкий. У цій родині батьки звинувачувалися в тому, що вони жорстоко поводяться зі своїми дітьми.
Варто зазначити, що цей рік для Достоєвського був вельми важкий. Йому довелося ховатися від кредиторів і навіть виїхати за кордон. Крім того, вмирає його дочка, якій було всього три місяці. Письменник повністю занурюється в роботу і вже в 1869 році світу постав Ідіот Достоєвського, аналіз твору якого ми зараз проводимо.
Якщо проводити аналіз коротко, варто відзначити, що тут зачіпається безліч тем. Однією з них виступає релігія. До християнства письменник звертається далеко не один раз. Показує її він через одного з героїв, а саме князя Мишкіна. У романі автор наділяє його функцією своєрідного рятівника. Чоловік вчить інших персонажів співчуття, милосердя, вміння прощати.
Також в численних проявах в творі представлена любов. По суті, головним задумом було показати три її різновиди. В образі Гані вона пихата, Рогожина – пристрасна, у випадку ж з князем – християнська.
Ідіот: жанр і проблематика
Роблячи аналіз роману Ідіот Достоєвського не можна не згадати про його жанрі. Варто відзначити, що в період написання роману багато літераторів приділяли йому підвищену увагу. Залежно від структури, стилю і напрямку, виникало безліч нових піджанрів. При цьому розглядається твір все ж можна назвати філософським романом. Правда його ідея і концепція дещо інша. Письменник розглядає також внутрішній світ персонажів. Тому його твір також можна віднести до психологічних романів.
Проблематика в даному творі відрізняється різноманіттям. Серед проблем, які описуються в творі, на окрему увагу заслуговує користолюбство. Люди зводять наклеп один на одного, зраджують своїм принципам, вдаються до скоєння мерзенних вчинків, бажаючи знайти багатство, статус і престиж.
У суспільстві, яке описує письменник, досягти успіху без покровителів, грошей і знатного імені попросту неможливо. Крім користі, серед основних проблем виділяється марнославство. Ця особливість властива Тоцького, Ганні та Епанчину.
Головні герої
На окрему увагу заслуговує в творі Ідіот Достоєвського аналіз героїв. Варто розглянути, якими особливостями володіють головні персонажі.
Наприклад, князя Мишкіна в чернетках автор називав Христос. Це центральний герой, протиставляє всім іншим персонажам. Він, по суті, взаємодіє якщо не з усіма, то з більшістю з них. Однією з основних його функцій в даному творі вважається розкриття внутрішнього світу героїв. Він з легкістю виводить їх на відверті розмови і може дізнатися сокровенні думки. Для більшості персонажів спілкування з Мишкіним стає схоже на сповіді.
Головними антиподами йому виступають Ганя і Рогожин. Перший з цих персонажів вважається слабохарактерною, любить гроші, прагне будь-що-будь вибитися в люди, але соромиться цього. Він хоче домогтися поваги, статусу, але при цьому постійно зазнає невдачі, змушений терпіти приниження.
Образ купця Рогожина дещо іншою. Він багатий і буквально одержимий ідеєю заволодіти Настею Пилипівною. Це впертий чоловік, який будь-якими шляхами буде добиватися своєї мети. Інший вихід із ситуації його просто не влаштує. Правда, життя в постійному сумніві і страху йому не до душі. Рогожин не хоче постійно думати, любить його ця жінка чи ні, чи може вона втекти. Саме поетом відносини між ними закінчуються трагічно.
Ще один яскравий персонаж – Настасья Пилипівна. Це фатальна, красива жінка, але справжню її сутність зміг вгадати виключно Мишкін. Її можна назвати як демоном, так і жертвою, але найбільше приваблює її краса. Жінка зневажливо ставиться до грошей, навіть викидає в камін відразу сто тисяч рублів. Обумовлено це тим, що її спокусив багач, після чого викупив у нареченого.
Паралельно проглядаються образи Настасії і Аглаї. Це повні антиподи, суперниці. Аглая істотно відрізняється від своїх рідних. Вона змогла розглянути в Мишкін щось більше, ніж дивака і дурня, але її сестри і навіть мати таких поглядів не поділяють. Жінка чекала, поки з’явиться людина, яка змогла б її вивести з цієї загниваючий середовища. Спочатку вона бачила його в образі князя, але потім переключилася на поляка революціонера.
Головна думка
Письменник у своєму романі хотів показати, як розташоване суспільство в шарах інтелігенції. Тут явно відзначається духовний занепад, люди ведуть подвійне життя, зраджують своїм дружинам. Для них такі дії вважаються практично нормою. Автору хотілося створити прекрасну особистість, здатну показати, що доброту, щиру любов і справедливість ще повністю викорінити не вдалося. Саме цією місією Достоєвський наділив князя Мишкіна. Правда, трагедія твори в тому, що особа, яка намагається побачити в світі тільки доброту і любов, просто загине в ньому, так як не пристосована до реального життя.
Сенс, який автор заклав у свій твір, зводиться до того, що світ потребує подібні праведники. З їх допомогою люди можуть подивитися собі в обличчя. Під час спілкування з князем вони можуть пізнати власну душу і починають вчитися відкривати її іншим. Це вкрай важливо в світі лицемірства і фальші. Правда, самим цим праведниками освоїтися в такому суспільстві вельми проблематично, але жертву їх не можна вважати марною. Вони усвідомлюють, що навіть якщо вдалося виправити лише одну долю, позбавити одну людину від байдужості і байдужості. Це вже можна назвати великою перемогою.