Ідея твору “Антонівські яблука”

Оповідання “Антонівські яблука” був написаний у 1900 році. Цей твір належить до раннього періоду творчості великого російського поета і письменника Івана Буніна. Бунін був пристрасним цінителем і шанувальником природи рідного краю, він не раз оспівував її у своїх творах. Так, в оповіданні “Антонівські яблука” письменник показує нам всю красу чудової пори – бабиного літа.

“Антонівські яблука”, написані у формі спогади. Вони не мають чітко вираженого сюжету і закінчуються також, як і починаються – описом сцен природи. Але в цьому детальному описі сцен природи можна вловити той трепет і ту любов, яку автор відчуває до тієї чудової пори.

Крім барвистих картин природи, Бунін особливу увагу приділяє народної мудрості. Його розповідь – “Антонівські яблука” просто пронизаний народними прикметами. Ось, до прикладу: якщо на Лаврентія йде дощ, то осінь буде затяжною, а зима м’якою.

Буніна сміливо можна назвати патріотом своєї батьківщини. Йому дороги всі цінності і колорит нашої величезної країни. Всі створені ним образи учасників садової ярмарки вражають своєю точністю і індивідуальністю. Ви тільки зверніть увагу на молоду старостиху, яку автор порівнює з холмогорської коровою, або картавого мужичка, який грає на гармоніці.

Всю рельєфність розповіді (запахи, звуки, аромати, шерехи) ми можемо відчути завдяки широкому використанню художніх визначень.

Однією важливою деталлю, яка проходить через весь твір є яблучний запах. Бунін показує нам яблучний сад в різний час дня і ночі. І здається, що нічний сад, прикрашений сяючими зірками, виглядає не гірше денного.

Основною темою твору є тема розвалу дворянського укладу життя, яка знайшла своє вираження в образі садиби. Для тодішнього дворянства, садиба це не просто місце проживання – це все життя. Бунін з болем у серці пише, що яблучний сад меркне, зникає запах солодких яблук, що старі підвалини руйнуються, все йде в минуле. Все це навіває ностальгічні спогади про час, коли дворянство перебувало в зеніті свого існування.

Оповідання “Антонівські яблука” також властиві характерні риси творів Буніна – захоплення простої сільської життям. Так, автор захоплювався і дуже цінував сільський уклад життя з роботою в чистому полі, чистою білою сорочкою, скибкою свіжого хліба і склянкою парного молока.

Також в оповіданні “Антонівські яблука” піднімається ще одна гостра тема – тема класової нерівності. Бунін затверджує, що середній клас дворянства в якійсь мірі можна назвати селянським. Письменник зізнається, що засад кріпосного права він не знав, але часто згадував, як теперішні дворові кланялися своїм панам.

“Антонівські яблука” вчать нас любити природу рідного краю, любити свою батьківщину, так сильно, як робив це Бунін І. А. Вони змушують нас пам’ятати свою історію і своє коріння.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам