Повість про святих Петра і Февронії називають житієм, хоча я вважаю, що в цьому творі немає ніяких подвигів, а є чиста любов дівчини і князя. Всі описані події відбувалися в реальному житті і з-за них кохані були зараховані до лику святих. У повісті є два мотиви. Перший – це легенда про літаючі змії, а другий – про розумної і доброї селянській дівчині.
У всіх казках і переказах змій завжди вважався символом нечистої сили і зла. Змій надсилається дияволом і спокушає людей. Завжди має бути хтось хто на стороні зла і з ким доведеться битися головному герою. Так і Петро на початку твору зустрічається зі змієм і показує себе тільки з кращого боку. Він хоробрий, сміливий і відважний воїн. А Февронія під стати князю. Вона мудра селянська дівчина, яка може вгадувати думки і творити різні чудеса. Февронія завдяки своєму дару зцілила Петра і в повісті вона виступає як символ чуда, мудрості й чистоти. Здається, що вона всього лише казкова героїня, якої не могло бути в реальному житті.
Февронія погодилася вилікувати князя тільки за умови, що він одружитися на ній. Цю угоду можна витлумачити по-різному: або вона хоче простого сімейного щастя, або вона передбачає свою долю. Навіть зображуючи дівчину, автор розповідає, що поруч з нею був заєць, а заєць вважається символом шлюбу. Тому можна сказати, що Февронія передбачала свою подальшу долю і знала, що з Петром буде щаслива.
Героїня повісті у всіх ситуаціях показує себе мудрою й хитрою дівчиною, а тема мудрості в російських казках завжди переплітається з темою любові. Любов у цій повісті була такою, про яку багато хто мріє – до труни. Петро і Февронія любили і завжди були вірні одне одному. Вони прийняли чернецтво перед смертю і навіть у загробному світі їх любов не згасла. Я вважаю, що повість про те, що любов може творити чудеса, зцілювати і дарувати життя людям.