Картина “Воротар” Григор’єва була написана ще в 1949 році. Але дивитися на неї цікаво і зараз, тому що вона присвячена ніколи не застарілою гри – футболу.
На картині зображений матч і спостерігають за ним глядачі. Картина привертає увагу своєю невимушеністю. Здається, що хлопці тільки що прибігли з школи на пустир, зробили з портфелів ворота і почали гру. Цікавою особливістю картини служить те, що на ній намальовано польових гравців. Ми бачимо тільки одного з них, воротаря. Саме з його опису, як я думаю, потрібно починати опис картини “Воротар” Григор’єва.
Це хлопчик років дванадцяти-тринадцяти. Він стоїть, напівзігнута, очікуючи м’яча. Його обличчя виражає серйозність, він дуже захоплений грою. Видно, що хлопчик – досвідчений воротар. У нього впевнена поза і сильні, жилаві ноги. Навіть одягом він хоче бути схожим на справжніх футболістів. На ньому надіті шорти (а судячи з одягу глядачів, на дворі вже прохолодна осінь), а на руках – рукавички. Вони допомагають воротареві в грі. На нозі у нього пов’язка – напевно, йому не пощастило в одному з попередніх матчів.
Що відбувається на полі, глядачеві не видно, і з-за цього особисто мені картина здається ще цікавіше. Можна тільки здогадуватися, де зараз м’яч, коли він прилетить у ворота і пощастить воротарю. Але, судячи по обличчях спостерігають за матчем, гра в самому розпалі. А якщо придивитися до зосередженому особі воротаря, можна впевнено сказати, що він м’яча не пропустить!
Намальовані глядачі в картині грають не меншу роль, ніж постать головного героя. Їх досить багато. В основному це такі ж, як і хлопчик-воротар, школярі. Але в самому кутку картини видніється постать дорослої людини в костюмі, капелюсі і з папкою на колінах. Схоже, що він йшов кудись по справах, але зупинився, захоплений боєм. Мені дуже подобається його поза і особа, тому що видно, що він по-справжньому зацікавлений грою і не вважає її дитячими дурницями. Якби він міг, він би і сам побіг на поле.
Не менше захоплений подіями і маленький хлопчик у червоному спортивному костюмі. Його явно не взяли в гру з-за того, що він ще маленький, але він відчайдушно хоче опинитися серед гравців. Ось він і завмер за спиною воротаря, трохи відхилившись назад, так, що вся його постать висловлює протест. Думаю, він ображений на школярів, але не може піти – надто вже цікаво все, що відбувається.
А ще серед глядачів зображені дівчинки. Одна з них, з яскраво-червоним бантом, уважно спостерігає за грою. Видно, що у неї бойовий характер і що вона б теж могла грати. Друга, зовсім маленька глядачка, сидить на колінах у брата. Невідомо, чи розуміє вона що-небудь, але дивиться дуже уважно.
Думаю, це чудово, що є такі речі, які можуть об’єднати самих різних людей, і саме цим висновком я хочу закінчити твір по картині “Воротар” Григор’єва.