План
Історія створення комедії
Комедія «Горі від розуму» — головний і найцінніший результат творчості А. С. Грибоєдова. При вивченні комедії «Горі від розуму» аналізу слід піддати, в першу чергу, умови, в яких писалася п’єса. Вона зачіпає питання назріває протистояння прогресивного і консервативного дворянства. Грибоєдов висміює звичаї світського суспільства початку 19 століття. У зв’язку з цим створення такого твору було досить сміливим кроком в той період розвитку російської історії.
Відомий випадок, коли Грибоєдов, повернувшись з-за кордону, виявився на одному з аристократичних прийомів в Петербурзі. Там його обурило підлесливе ставлення суспільства до одному іноземному гостю. Прогресивні погляди Грибоєдова підштовхнули його до висловлення свого різко негативного думки з цього приводу. Гості визнали молодого чоловіка божевільним, і звістка про це швидко поширилася в суспільстві. Саме цей випадок підштовхнув письменника до створення комедії.
Тематика і проблематика п’єси
Аналіз комедії «Горі від розуму» доцільно починати з обігу до її назви. У ньому відображена ідея п’єси. Горе від свого розсудливості відчуває головний герой комедії – Олександр Андрійович Чацький, який відкинутий суспільством тільки з-за того, що він розумніший оточуючих його людей. Звідси ж випливає й інша проблема: якщо суспільство відкидає людину неабиякого розуму, то як це характеризує саме суспільство? Чацький відчуває себе незатишно серед людей, які вважають його божевільним. Це породжує численні мовні сутички головного героя з представниками ненависного йому суспільства. В цих розмовах кожна зі сторін вважає себе розумнішим співрозмовника. Тільки розум консервативного дворянства полягає в умінні підлаштовуватися під існуючі обставини для отримання максимальної матеріальної вигоди. Той, хто не женеться за чинами і грошима для них божевільний.
Прийняття поглядів Чацького для консервативного дворянства означає почати змінювати своє життя у відповідності з вимогами часу. Це нікому не здається зручним. Простіше оголосити Чацького божевільним, адже тоді на його викривальні промови можна просто не звертати уваги.
У зіткненні Чацького з представниками аристократичного суспільства автор піднімає ряд філософських, етичних, національно-культурних та побутових питань. В рамках цих тем обговорюються проблеми кріпосного права, служіння державі, освіти, сімейного укладу. Всі ці проблеми розкриваються в комедії через призму розуміння розуму.
Конфлікт драматичного твору та його своєрідність
Своєрідність конфлікту п’єси «Горе від розуму» полягає в тому, що їх два: любовний і соціальний. Соціальне протиріччя полягає в зіткненні інтересів і поглядів представників «століття нинішнього» в особі Чацького і «століття минулого» в особі Фамусова і його прихильників. Обидва конфлікту тісно пов’язані один з одним.
Любовні переживання змушують Чацького прийти в будинок Фамусова, де він не був уже три роки. Свою кохану Софію він застає в розгубленому стані, вона дуже холодно приймає його. Чацький не здогадується, що прибув вчасно. Софія зайнята переживаннями любовної історії з Молчалиным, секретарем свого батька, що живуть у їхньому домі. Нескінченні роздуми про причини охолодження почуттів Софії змушують Чацького задавати питання коханої, її батькові, Молчалину. У ході діалогів з’ясовується, що у Чацького розходяться погляди з кожним із співрозмовників. Вони сперечаються про службу, про ідеали, про звичаї світського суспільства, про освіту, про сім’ю. Погляди Чацького лякають представників «століття минулого», тому що вони загрожують звичного укладу життя фамусовского суспільства. Консервативні дворяни не готові до змін, тому в суспільстві миттєво розноситься слух про божевілля Чацького, ненароком пущений Софією. Кохана головного героя є джерелом неприємної плітки тому, що він заважає її особистого щастя. І в цьому знову вбачається переплетіння любовної та соціального конфліктів.
Система дійових осіб комедії
У зображенні персонажів Грибоєдов не притримує чіткого поділу їх на позитивних і негативних, що було обов’язковим для класицизму. Всі герої мають як позитивні, так і негативні риси. Наприклад, Чацький розумний, чесний, сміливий, незалежний, але він також запальний, безцеремонний. Засланні син свого століття, але при цьому він прекрасний батько. Софія, жорстока по відношенню до Чацкому, розумна, смілива і рішуча.
А ось використання «говорять» прізвищ в п’єсі – пряме спадщина класицизму. В прізвище героя Грибоєдов намагається вкласти провідну рису його особистості. Наприклад, прізвище Засланні проведена від латинського fama, що означає «чутка». Отже, Засланні – людина, яку найбільше хвилює громадська думка. Досить згадати його фінальну репліку, щоб в цьому переконатися: «…Що стане говорити княгиня Марія Олексіївна!». Чацький спочатку був Чадским. Ця прізвище натякає на те, що герой перебуває в чаду своєї боротьби з вдачами аристократичного суспільства. Цікавий в цьому відношенні і герой Репетилов. Його прізвище пов’язана з французьким словом repeto – повторюю. Цей персонаж – карикатурний двійник Чацького. Він не має власної думки, а лише повторює чужі слова, в тому числі і слова Чацького.
Важливо звернути увагу і на розстановку персонажів. Соціальний конфлікт відбувається в основному між Чацьким і Фамусовим. Любовне протистояння вибудовується між Чацьким, Софією і Молчалиным. Це головні дійові особи. Об’єднує любовний і суспільний конфлікт фігура Чацького.
Найскладнішим у комедії «Горі від розуму» вважається образ Софії. Її складно віднести до осіб, які дотримуються поглядів «століття минулого». У відносинах з Молчалиным вона зневажає думку суспільства. Софія багато читає, любить мистецтва. Їй осоружний дурний Скалозуб. Але і прихильницею Чацького її не назвеш, адже в розмовах з ним вона картає його за уїдливість, нещадність у словах. Саме її слово про божевілля Чацького стало вирішальним у долі головного героя.
Важливі у п’єсі і другорядні й епізодичні персонажі. Наприклад, Ліза, Скалозуб безпосередньо беруть участь у розвитку любовного конфлікту, ускладнюючи і поглиблюючи його. Епізодичні персонажі, які з’являються в гостях у Фамусова (Тугоуховские,Хрюмины, Загорецька), повніше розкривають звичаї фамусовского суспільства.
Розвиток драматичної дії
Аналіз дій «Горя від розуму» дозволить виявити композиційні особливості твору та особливості розвитку драматичної дії.
Експозицією комедії можна вважати всі явища першої дії до приїзду Чацького. Тут читач знайомиться з місцем дії і дізнається не тільки про любовний зв’язок Софії і Молчаліна, але і про те, що раніше Софія мала ніжні почуття до Чацкому, уехавшему мандрувати світом. Поява Чацького в сьомому явищі першої дії – зав’язка. Далі слід паралельний розвиток соціального і любовного конфліктів. Конфлікт Чацкого з фамусовским суспільством досягає свого піку на балу – це кульмінація дії. Четверте дію, 14 явище комедії (заключний монолог Чацького) являє собою розв’язку як суспільної, так і любовної лінії.
У розв’язці Чацький змушений відступити перед фамусовским суспільством, тому що він в меншості. Але його навряд чи можна вважати переможеним. Просто час Чацького ще не настав, розкол в дворянській середовищі тільки намітився.
Своєрідність п’єси
Дослідження і аналіз твору «Горі від розуму» дозволить виявити його яскраве своєрідність. Традиційно «Горі від розуму» прийнято вважати першої російської реалістичної п’єсою. Незважаючи на це в ній збереглися риси, властиві класицизму: «говорять» прізвища, єдність часу (події комедії відбуваються протягом одного дня), єдність місця (дія п’єси розгортається в будинку Фамусова). Однак Грибоєдов відмовляється від єдності дії: в комедії паралельно розвиваються відразу два конфлікту, що суперечить традиціям класицизму. В образі головного героя також чітко проглядається формула романтизму: винятковий герой (Чацький) в незвичайних обставинах.
Таким чином, актуальність проблематики п’єси, її безумовне новаторство, афористичність мови комедії мають не тільки величезне значення в історії російської літератури і драматургії, а також сприяють популярності комедії у сучасних читачів.
Тест по твору