Горе рибак і рибалка

Вже за давньою сімейною традицією ми з молодшою сестричкою кожне літо проводимо в селі. Мама вважає, що це корисно для нашого здоров’я. А я думаю, що бабуся нудьгує без нас, тому ми неодмінно повинні її відвідувати.

У село я їжджу із задоволенням. Тут я волю можу віддатися своєму улюбленому заняттю, так як зовсім недалеко від нашого будинку розкинулося невелике, гарний ставок. Він давно заріс тіною, затягнувся очеретом, але я цілими днями просиджую тут, тому що у ставку водяться окуньки і карасики. Моє захоплення риболовлею почалося раптово. На день народження тато подарував мені чудову вудку. Я довго дивився на її довгу ручку, грузила і різнобарвний поплавок, а потім зрозумів, що в цей момент у мене народився рибак. А вже після першої проби вудки прокинувся і мисливський азарт.

Удача не любить тих, хто ніжиться в ліжку. На риболовлю треба підніматися до зорі. Тож коли сестра почала напрошуватися зі мною, я довго відмовлявся і говорив їй, що так рано вона не встане. Потім доводив, що риболовля – це виключно чоловіча справа, і жінки тільки заважають поруч. Але вона так жалібно просила, що врешті-решт довелося здатися.

Встали ми з зорею, пішли на ставок. Я розклав снасті, підправив грузила, надів приманку і закинув вудку. А сестрі, щоб не сумувала, знайшов довгу палицю, примотав волосінь і надів снасті. А потім і кажу їй: “Ти своєю дергалкой обережніше розмахуй! Краще спостерігай, як фахівець працює”. Просиділи ми з півгодини, а поверхню ставка всі гладка, навіть брижі не йде. Тільки комарі набридли, пищать над вухом і так і норовлять вкусити.

І тут…Мій поплавець затремтів і почав ніби танцювати. Я весь напружився. Виждав момент, щоб підсікти. Смикнув, але не розрахував сили. Волосінь описала велике коло в повітрі, а йоржик плюхнувся назад у воду.

Прикро, а тут ще й сестра хихикає: “Теж мені, спеціаліст”. І раптом як закричить:”Клює!” І яке ж було моє здивування, коли блискучий лускою окунек опинився в її руках. Тільки вона його сама з гачка знімати злякалася. Я швиденько поклав рибку в сітку і сказав: “Тихо! Зараз почнеться клювання”.

І вгадав. Ось і моя волосінь побігла у воду, тягнучи за собою поплавок. Я смикнув, і витягнув чудесного йоржа. Смикав я в цей день багато, захоплений негласним змаганням, я розраховував на рибку побільше, а замість риби все витягав водорості та чіпляв гачок за корчі. Найцікавіше, що фахівцем виявилася сестра, вона виловила на три рибки більше. Але образи немає. Класний був деньок.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: