«Герой», «діюча особа», «персонаж» — такі, здавалося б, схожі визначення. Однак у сфері літературознавства ці поняття розрізняються. «Персонажем» може бути як і епізодично з’являється образ, так і суб’єкт, якого автор не наділив відмінними рисами. Наприклад, у місті Глупове у Салтикова-Щедріна показано саме персонажі — оболонки, позбавлені внутрішнього складника. У п’єсах зазвичай дано список дійових осіб, який вказує на те, що «чинні особи» повинні діяти, тобто здійснювати якісь вчинки, завдяки яким буде розвивати сюжет. «Герой» обов’язково наділений відмінними рисами характеру. Звичайно ж, у кожному творі класичної літератури є головні герої. Головний герой повинен виражати певні авторські ідеї, стверджувати або спростовувати деякі установки. Головна героїня «Грози» Островського — Катерина Кабанова. Чому ж саме її автор робить головною героїнею драми «Гроза»? Що хотів показати драматург, відобразивши саме такий характер?
П’єса була написана в 1859 році, а вже в 1861 р. було скасовано кріпосне право. Здавалося б, з огляду на роль літератури і театру, п’єса повинна була бути присвячена проблемам селян. Але в «Грозі» про опозицію селянин — господар не сказано практично ні слова! Чому ж п’єса була актуальна в той час і чому її актуальність анітрохи не зменшилася зараз? Перед написанням «Грози» Островського здійснив експедицію по Волзі, метою якої було вивчення звичаїв місцевих жителів. Не можна заперечувати того, що письменник не бачив сумне і безвихідне становище селянства, але в «Грозі» конфлікт нерівності переростає в боротьбу свободи і застою, протистояння світла і темряви. Для вираження подібних ідей потрібен був сильний персонаж, але для додання гостроти конфлікту і в той же час височини і разом з тим фатальної приреченості головною героїнею «Грози» стає дівчина.
«Промінь світла в темному царстві» — так називав Катерину Кабанову критик Добролюбов. Катя протиставлена іншим дійовим особам трагедії. Її відрізняє відсутність покірливої і сліпого підпорядкування сильним світу того. Справа в тому, що в місті Калинове живуть не за законами християнства, навіть не за законами спільного співіснування, а за якимось збоченим, знівеченим правилами. Влада належить тим, у кого є гроші. Умовно кажучи, сила впливу прямо пропорційна накопиченого капіталу. Калинівці до такого цілком звикли, як і до того, що купці на них наживаються, обманюють і обліку. З Дикої і Кабанихи люди зробили якийсь непорушний образ, ідола, чи не бога (такі мотиви зустрічаються у розмові Феклуши і Глаші про Марфу Гнатівні). Катерині все це чуже. Можна сказати, що такі високі моральні принципи заслуга виключно дівчата. Островський нічого не згадує про отримання Катею якогось освіти, дівчина виховувалася в типовій християнській родині, де вчили поважати старших і слухатися чоловіка. Тим не менш до заміжжя у Каті було сильно внутрішнє відчуття свободи, відчуття, що всі повинні бути рівними і діяти «по совісті». Дівчина була дуже релігійна. Це видно в її монологах: «А знаєш: в сонячний день з купола такий світлий стовп йде вниз, і в цьому стовпі ходить дим, точно хмара, і бачу я, бувало, ніби ангели в цьому стовпі літають і співають». Вона виконана ліризмом і «підвищеним почуттям життя». Саме християнська мораль в її оригінальному вигляді так сильно вплинула на формування Каті як особистості. На цьому варто зробити акцент: Катерину, на відміну від інших дійових осіб твору, можна назвати особистістю, людиною. Катерина не може змиритися з існуючими нормами, жити за тими правилами. Їй боляче думати про те, що вона може збрехати. Крім того, дівчину намагається зламати свекруха з характером диктатора. Кабаниха всіляко ображає Катю, показуючи перед Тихоном «неправильність» дружини. Наприклад, Марфа Гнатівна з повною упевненістю звинувачує Катю в зрадах, хоч і знає, що це брехня. Катя не ігнорує нападки свекрухи, а відповідає їй. Дівчина звертається до Кабанихе на ти, хоч та вдвічі старше її. Таким чином Катя захищає себе та своє право на рівне співіснування зі свекрухою. Дівчина чемно підкреслює, що слова Кабанихи — брехня, що згубно впливати на Тихона Катя не буде, а до Марти Гнатівні, незважаючи на її істерики, вона ставиться з повагою. Так говорити може тільки по-справжньому сильна, відповідальна і розумна людина.
На жаль, Катя розуміє, що жити в такому світі більше не зможе. Виходу немає. Пороки, властиві жителям Калинова, є повсюдно, Каті нікуди бігти. І ні в Москві, ні в іншому місті дівчина не зможе жити так, як хоче.
Героїня «Грози» Островського приймає важке рішення. Вона йде з життя не перемігши «темного царства», але і не ставши переможеною.
Тест по твору